поховання та перебування у гробі тіла Ісуса Христа і зішестя Христа до пекла (згідно віровченню більшості християнських конфесій), вона є також приготуванням до Великодня – Воскресіння Христового, яке святкується в ніч з суботи на неділю. Позаяк Велика субота є важливим пісним днем, літургія в цей день з’єднується з вечірньою (схожий чин можна бачити у Великий четвер, навечір’я Різдва Христового та Богоявлення). У творі «Паломництво Егерії», найважливішій письмовій пам’ятці IV століття, було засвідчено, що літургія Великої суботи і великодня літургія звершувалися без перерви, одна за одною, але в різних частинах Храму Гробу Господнього. У сучасній практиці час здійснення літургії Великої суботи перенесено на ранок, але статутна вимога здійснювати літургію після вечірні збережена. На знак важливості цього пісного дня відбувається літургія Василія Великого.
На вечірній після входу з Євангелієм і «Світе тихий» читаються п’ятнадцять паремій – старозавітних пророцтв про страсті, смерть, воскресіння Спасителя і про прийдешню славу Новозавітньої Церкви. Така велика кількість паремій, які читаються на вечірній Великої суботи, нагадує про те, що саме під час цього богослужіння в Константинопольській та Єрусалимській Церквах відбувалося масове хрещення оголошених. Новоохрещені на чолі з єпископом прямували від купелі до храму під спів «Усі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися» (див. Гал. 3:27), цей гімн, що нагадує про стародавню практику хрещення, замінює у Велику суботу звичайне літургійне Трисвяте. Новоохрещеним же пропонувалося апостольське читання Рим. 6: 3-11, що збереглося в сучасній літургії Великої суботи і нагадує, що «охрещені у Христа Ісуса в смерть Його охрестилися, померли для гріха і живі в Бозі”.
Читанням Апостола завершується поховальний день суботи, і починається передсвяття Світлого Воскресіння. У передчутті Воскресіння аллилуарій перед Євангелієм (Аллилуя зі стихами з Псалтиру) замінений у Велику суботу (єдиний раз в році) на спів стихів 81 псалма: «Воскресни, Боже, суди землі, бо Ти успадкував усі народи» (Пс. 81); під час цього співу священнослужителі змінюють великопісні чорні шати на білі. Оскільки після закінчення суботньої літургії молільники не розходилися, але очікували на пасхальну утреню, відбувалося благословення хлібів та вина (на зразок звичайної недільної вечерні, але без пшениці і єлею), які пропонувалися вірним для насичення і збадьорення. Часовий проміжок між вечірньою Великої суботи і великодньою вранішньою заповнювався великим читанням – книги Діянь святих апостолів. У сучасній практиці благословення хлібів і вина відбувається відразу після закінчення літургії Василія Великого, тобто в першій половині
суботнього дня, а читання Діянь – ввечері. Незадовго до опівночі у всіх храмах служиться великодня полунощниця, коли плащаницю заносять до вівтаря і покладають на престол. Хресну ходу, Пасхальну вранішню, часи і Літургію – урочисті богослужіння, присвячені воскресінню Христа, зазвичай починають опівночі.
