було відправлено Великі (Царські) часи. На кожному з них читаються особливі псалми, старозавітні пророцтва, Апостол і Євангеліє про Страсті Христові — по черзі на кожному часі: з кожного євангелиста. Після Великих часів, по обіді, було здійснено відправу Вечірні, в кінці якої на середину храму було винесено Плащаницю. На цій службі читається пророцтво Ісаї про страждаючого Месію, Який “виправдає гріхи багатьох та понесе їх на Собі”. Апостольське читання з послання до Коринфян говорить про значення Хреста Христового: “Слово про Хрест для тих, хто гине, є безглуздям, а для нас, що спасаються, є силою Божою”. Євангельське читання про страждання та смерть Спасителя складане з розповідей різних євангелистів. Наприкінці вечірні з вівтаря виноситься Плащаниця та покладається посеред храму. Символічно це означає зняття тіла Ісуса з Хреста та його поховання у гробниці. Плащаниця — це великого розміру плат, на якому зображено покладене до гробу тіло Спасителя. Спочатку до богослужбового вжитку у Візантії увійшов так званий “воздух” – прямокутний покров для Святих Дарів, яким покривали Євангеліє під час процесії входу. А самий термін “плащаниця” увійшов до слов’янських книг лише з кінця XVI століття. Одразу після винесення Плащаниці перед нею читається канон “на плач Пресвятої Богородиці” авторства Симеона Логофета. Далі відбулося перше поклоніння духівництва і вірян плащаниці.
Ввечері цього ж дня була відправлена Єрусалимська Вранішня, яка літургійно належить вже до служб Великої суботи. Богослужбові тексти Утрені Великої суботи присвячені погребінню тіла Господа Йосифом Аримафейським та Никодимом. Крім того, Церква згадує сходження Спасителя душею до пекла для сповіщення там перемоги над смертю, введення розсудливого розбійника до Раю та воскресіння багатьох праведників, які почали проповідувати про Христа у Єрусалимі. Християнський світ дивиться на Плащаницю зі зображенням померлого Тіла Господа в передчутті Його славного Воскресіння. Після великого славослів’я відбулася хресна хода навколо храму з Плащаницею під поховальний спів “Святий Боже…” та передзвін.
Після відпусту священнослужителі та усі вірні з благоговінням підходили для поклоніння Господу перед Його Святою Плащаницею.
