Різдво Богородиці

до числа Богородичних дванадесятих свят, від нього починається річне коло церковних урочистостей. Свята Діва Марія народилася в той час, коли люди дійшли до таких меж морального занепаду, за яких їхнє відновлення здавалося вже неможливим. Кращі розуми тієї епохи усвідомлювали і часто відкрито говорили, що Бог повинен зійти у світ, щоб виправити віру і не допустити загибелі роду людського. Син Божий схотів для порятунку людей прийняти людське єство, і Богородицю, єдину гідну вмістити в Себе і втілити Джерело чистоти і святості, Він обрав Собі за Матір.

Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії святкується Церквою як день всесвітньої радості. У цей світлий день, на межі Старого і Нового завітів, народилася Преблагословенна Діва Марія, покликана від віку Божественним Промислом послужити таємниці втілення Бога Слова – стати Матір’ю Спасителя світу, Господа нашого Ісуса Христа.

Віруючі люди по всій землі гідно шанують піснями і хвалами Ту, Котра розсіяла у світі пітьму безблагодатності і принесла людству спасіння від вічної смерті.

Згідно з церковним переказом, який ґрунтується на апокрифічному Протоєвангелії Якова, Пресвята Діва Марія народилася у невеликому Галілейському місті Назареті, яке було серед юдеїв у зневазі (Євангеліє від Івана 1:46). Батьками Її були праведні Йоаким, з коліна Юдиного, з роду пророка і царя Давида та Анна – з архієрейського роду, з коліна Левієвого, з дому першосвященика Аарона. Чоловік і жінка були бездітними, тому що свята Анна була неплідною. Досягши похилого віку, Йоаким і Анна не втрачали надії на милість Божу, твердо вірячи, що Богові все можливо, і Він може порятувати Анну від неплідності навіть у її старості. Святі Йоаким і Анна дали обітницю присвятити Богові для служіння в храмі дитя, що їм пошле Господь. Бездітність вважалася в єврейському народі покаранням Божим за гріхи, тому святі і праведні Йоаким і Анна зазнавали несправедливі ганьблення від своїх співвітчизників. В одне зі свят старець Йоаким приніс у Єрусалимський храм свою жертву Богові, але першосвященик не прийняв її, назвавши Йоакима ”недостойним”, через його бездітність. Святий Йоаким у глибокому смутку пішов у пустелю і там зі сльозами молився до Господа про дарування дитини. Свята Анна, довідавшись, що відбулося в Єрусалимському храмі, гірко плакала, однак не нарікала на Господа, а молилася, закликаючи на свою родину милосердя Боже. Господь виконав їхнє прохання, коли святі чоловік та жінка досягли похилого віку і приготували себе доброчесним життям до високого звання – бути батьками Пресвятої Діви Марії, майбутньої Матері Господа Ісуса Христа. Архангел Гавриїл приніс Йоакиму і Анні радісну звістку: молитви їхні були почуті Богом, і в них народиться Преблагословенна Дочка Марія, через Котру буде дароване спасіння усьому світу.

Нарешті в глибокій старості Бог обрадував Анну та Йоакима народженням преблагословенної Марії. Ім’я Марія в перекладі з єврейської означає «висока», «перевершуюча». Пресвята Діва Марія Своєю чистотою і чеснотою перевершила не лише всіх людей, але й Ангелів, явилася живим храмом Божим, і, як оспівує Церква у святкових пісноспівах, “Небесними Дверима, що вводять Христа у світ до спасіння душ наших”.

У 12 років Марія дала обітницю вічного дівоцтва. По досягненні Марією повноліття їй знаходять старого чоловіка Йосипа Обручника, що поважав її обітницю. У його домі Марія працювала над пурпурною пряжею для храмової завіси. І саме під час прядіння відбулося Благовіщення.

Після народження Ісуса Христа Марія втікає з ним і Йосипом від царя Ірода в Єгипет, а після смерті Ірода повертається в Назарет. Марія була присутньою на Голгофі, і, відповідно до християнської традиції, насамперед Їй з’являється Христос після свого воскресіння. По одній із версій, Богородиця тихо жила в будинку апостола Іоана Богослова, якого Христос звелів їй усиновити.

Різдво Божої Матері ознаменувало настання часу, коли почали виповнюватися великі і втішальні обітниці Божі про спасіння роду людського від рабства диявола. Ця подія наблизила на землі благодатне Царство Боже, панування істини, благочестя, чеснот і безсмертного життя. Матір Першонародженого вважається християнами і всім їм за благодаттю Матір’ю і милосердною Заступницею, до Якої вони постійно звертаються із синівською шаною.

Народження Пресвятої Богородиці Марії слугувало передоднем з’явління на землю в плоті Сонця правди – Христа. Воно означало наближення часу руйнування гріха, осуду і смерті, що тяжіли над людьми, вказувало на швидке наближення Божого благословення і вічного життя на землі.

З наведеною загальною згадкою про значення Різдва Богородиці церковні пісноспіви приєднують ще низку зауважень про участь Богоматері у відновленні людського роду зі стану падіння.

У богослужбових піснях і тропарях свята, наприклад, висловлюється думка, що чиста Богоматір і Раба Христа Бога безупинно піклується про дарування людям первинного блаженства. Для тих, хто прямує до пекла, Вона – місток життя. Богородиця відчинила вхід у рай, замкнений давнім злочином і, як непорочна Агниця, Вона привела в нашу природу Агнця – Христа.

З нагоди свята у нашому храмі було звершене урочисте Богослужіння.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.