Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього

Чудесне і благодатне явлення Хреста і одержані перемоги над ворогами, зокрема над тираном Максенцієм, посилили в Костянтина Великого любов до християнства і до Дерева страждань і смерті Господа Ісуса Христа.

Після Нікейського Собору 325 р. імператор Костянтин Великий задумав збудувати храм в Єрусалимі біля так званого «Лобного місця», де звершилося розіп`яття Христа Спасителя. Про цей намір він написав Макарію, патріарху Єрусалимському. Сповненню цих благих намірів імператора сприяла його мати, благочестива Олена.

У 326 році цариця прибула до Єрусалиму з бажанням вклонитися святим місцям і знайти Хрест, на якому Спаситель приніс Себе в жертву за гріхи світу. Вона намагалася знайти Хрест на Голгофі, бо в юдеїв був звичай закопувати знаряддя страти. Ось як про це нам свідчить святий Андрій Критський: «Коли Господь життя і смерті, після трьох днів хресної смерті, воскрес, тоді юдеї, будучи уражені стрілами заздрості і страху (щоб жодні із шанованих і священних знарядь страждань Христових не зробилися знаряддями помсти для юдеїв і захисту для християн), закопали в землю, і таким чином заховали скарб, тобто хрест, і всі інші знаряддя хресні, а саме цвяхи і табличку з написом». Так само потім була засипана і закрита печера – гріб, в якому поховали тіло Спасителя. За наказом рівноапостольної Олени місце страждань і смерті Христа на Голгофі було знайдене і розчищене. В глибині його з одного боку відкрили у вигляді печери гріб – місце воскресіння Христового, а з другого – знайдені були три хрести і ще окремо від них дощечка з написом єврейською, грецькою і римською мовами: «Ісус Назарянин Цар Юдейський». Однак дуже важко було розрізнити на якому ж із трьох хрестів було розп’яте тіло Спасителя. Але Бог не допустив, щоб християни замість хреста Господнього віддали шану хресту розбійника. Чудесне зцілення жінки від тяжкої хвороби і воскрешення померлого від дотику до одного із хрестів відкрили істинний животворчий Хрест Христів. Про ці заходи щодо знайдення Хреста детально розповідає нам церковний історик Євсевій Памфил (260-340) у книзі «Життя Константина».

Знайдення Хреста поклало початок свята Воздвиження. Подія ця супроводжувалася дивними знаменнями Промислу Божого. Цариця, патріарх, священнослужителі та вірні, побачивши Животворчий Хрест, з радістю та благоговінням поклонилися йому і цілували його. Велика кількість народу, який зібрався на цю подію, не могла пройти на поклоніння. Щоб задовольнити святі почуття людей, патріарх Макарій з підвищеного місця показував народу чесне древо, підносячи його. Християни, бачачи Хрест Господній, з побожністю виголошували: «Господи, помилуй!». Таким чином день знайдення Хреста став початком щорічного свята Воздвиження Хреста і шануванням його, як знаряддя спасительних страждань Господа Ісуса Христа.

У Єрусалимі благовірною і рівноапостольною Оленою на честь Воздвиження було споруджено храм, який освячено 13 вересня 335 року, а наступного 14 вересня було встановлено свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста. Звершував ці урочистості Патріарх Єрусалима Захарія. Цей єрусалимський храм, який сьогодні має назву Воскресіння Христового, Олена побудувала з царським розмахом, пишністю та оздобою. Цвяхи, якими було прибите Тіло Ісуса Христа, цариця подарувала своєму синові, і той зробив із них вудило, яким користувався у битвах. Інші ж свідчать, що він прикрасив ними свій бойовий шолом. Від самого ж Дерева Христа Спасителя частинку Олена віднесла синові Костянтину, а іншу частину залишила на тому місці, вклавши у срібні скриньки. Таку розповідь знаходимо у Євсевія Памфила.

Здавна на це свято до Єрусалима сходилося багато паломників, які бажали поклонитися Животворчому Хресту. Серед цих паломників була колись і преподобна Марія Єгипетська, яка вклонившись Хресту Господньому, і сховавшись від спокус світу в пустелю, розпочала спасительні подвиги власного хреста. У день свята в Єрусалимі звершувався чин Воздвиження Хреста, який донині відправляється у великих кафедральних міських соборах, переважно правлячими архієреями.

У VІ столітті святий Григорій Великий згадує про свято Воздвиження ”в 14 день місяця вересня”. А в VІІ столітті святий Андрій Критський в слові на Воздвиження Хреста говорив: «Хрест воздвигається і всі вірні збігаються. Хрест воздвигається і місто торжествує, і народи звершують святкування. Воздвигається хрест не тому тільки, що Христос був піднесений і розіп`ятий на ньому, але й тому, що хрест, був знайдений. Тому-то і ми нині святкуємо, що в цей день знайдена давно схована святиня, – що цей утаємничений скарб, був піднесений із землі, і засяяв, як золото».

З давніх-давен у Києві, там де сьогодні знаходиться Андріївська церква, існував Хресто-Воздвиженський (Андріївський) Янчин монастир, заснований 1086 року Янкою (Анною) – донькою великого київського князя Всеволода Ярославовича (1030-1093). На археологічній карті Києва Х-ХІІІ століть ця церква зазначена окремо, поруч з Андріївською церквою і очевидно колись собою являла єдиний архітектурний ансамбль монастиря, який спочатку був жіночим, а потім чоловічим. Однак первісний вигляд монастиря, як і самих його храмів з домонгольської доби, не зберігся. Захарія Копистенський у своєму творі «Палінодія» 1621 року свідчить, що «на тій горі у Києві, де апостол Андрій стояв, і яку нині називають «Вздихальною»… того же часу і церква Воздвиження Чесного Хреста була поставлена, де і дотепер є». Саме на цьому пагорбі пізніше (середина ХVІІІ ст.) була збудована сучасна Андріївська церква – тепер центр представництва Вселенської Константинопольської Патріархії. На сьогодні чинною церквою Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього у Києві є храм на «Кожум`яках», пам`ятка архітектури ХІХ ст.

У свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста день пісний, тому що згадуються євангельські події страждань та розіп`яття Христа Спасителя. Цього дня люди поспішають до церкви на урочисту відправу, коли виноситься із вівтаря на середину храму уквітчаний Хрест. Віруючі побожно доземно вклоняються йому, співаючи: «Хресту Твоєму, поклоняємося, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо!».

З нагоди свята в нашому храмі було завершено урочисте богослужіння.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.