звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення й найбільшу святість. У небесній славі, де божественне світло передається від одного ангельського чину до іншого, Пречиста Богородиця займає найближче до Престолу Божого місце й іменується Церквою «чеснійшою від Херувимів і славнійшою незрівняно від Серафимів».
На вшанування Церквою Матері нашого Спасителя встановлене щорічне святкування всіх основних подій Її земного життя, здійснених Нею знамень, чудес і благодіянь, які є проявом всеблагого і спасенного Божого Промислу.
Історія вшанування Пресвятої Діви Марії починається з моменту явлення до Неї посланного від Бога в місто Назарет Архангела Гавриїла, який, увійшовши до Її будинку, звернувся до Неї з вітанням: «Радуйся, Благодатна» (Лк. 1, 28). Слова Ангела: «Радуйся, Благодатна!» і «Ти знайшла благодать у Бога» (Лк. 1, 30), співзвучні словам євангелиста Іоана Богослова про втілення Сина Божого, сповненого благодаті та істини (Ін. 1, 14). Пресвята Діва Марія здобула благодать і святість як плід глибокого смирення й ангельської чистоти.
В Особі Божої Матері людство дало Сину Божому свою плоть і кров для того, щоб Він, спокутувавши й освятивши цю плоть, відновив союз між небом і землею, між Богом і людиною. Радість Благовіщення є водночас і початком хресної печалі та страждань.
Саме пришестя у світ сина Божого – це і радість, але й смуток – початок жертовної божественної любові. Блага звістка Архангела Діві Марії є початком цієї любові.
Син Божий приходить на розп’яття, смерть і добровільне поховання, щоб дарувати людям визволення і вічну радість.
Найбільший дар благословення Господнього Пречиста Діва Марія здобула тому, що була смиренною Його рабою. Її ублажатимуть усі роди, як благовіствує святий євангелист Лука. Усі покоління людей, які в своєму житті через Її смирення прийшли до торжества благодаті та істини (Ін. 1, 17), прославлятимуть Її як Матір Господа, і милість Всесильного Бога буде з усіма тими, хто має страх Його, до скону віків – так учить нас Святе Євангеліє.
Шанування Пресвятої Діви почалося вже в апостольській громаді, адже всі учні перебували в постійній молитві, як оповідають Діяння святих апостолів, з Марією – Матір’ю Ісусовою (Діян. 1, 14). Згодом з Ізраїлю шанування Богородиці поширилося у Християнських Церквах Сирії, Малої Азії, Італії та інших країн древнього світу. Остаточно і загальноцерковно воно було утверджене 451 року на IV Вселенському Соборі у Халкидоні.
У найдавніших оповідях про Пресвяту Діву потрібно, безперечно, бачити відгомін Святого Передання, на історичній підставі якого Церква встановила свята на честь Діви Марії. «Благовіствуй, земле, радість велику; небеса, співайте славу Божу!».
Через Пресвяту Діву Марію людині знову відкрилася глибина любові Божої. Відкрилася дорога в Небо, спілкування з небожителями, зі святими Ангелами. Стало можливим для людини все, що благословив Господь, приготував і дарував людині для її користі та спасіння. Відкривається Небо, і Престол херувимський і Пресвята Діва; Церква на землі стає частиною Неба, де ми зустрічаємося з Богом і оновлюємося.
З нагоди свята Покрови Богородиці в нашому храмі була відслужена Божественна літургія, після якої було звершено урочистий молебень.
