вшановуються Церквою 10 серпня.
Мученики архідиякон Лаврентій, Папа Сикст, диякони Фелікіссім і Агапіт, воїн Роман, Римські постраждали в 258 році за імператора Валеріана (253-259). Святий Папа Сикст, родом із Афін, здобув гарну освіту, проповідував в Іспанії і був поставлений на єпископа у Рим після мученицької смерті святого Папи Стефана (253-257). Це був час, коли Папа, який посідав Римський престол, обирався на вірну смерть. Незабаром святий Сикст був також схоплений і посаджений у в’язницю разом із двома своїми дияконами: Фелікіссімом і Агапітом. Коли святий архідиякон Лаврентій зустрів Папу Сикста, якого вели до в’язниці, він зі сльозами вигукнув: “Куди ти, отче, йдеш, навіщо залишаєш свого архідиякона, з яким завжди приносив Безкровну Жертву?! Візьми свого сина з собою, щоб і я був спільником тобі у крові за Христа! ” Святий Сикст відповів йому: “Не залишаю тебе, мій сину, я старець і йду на легку смерть, а на тебе чекають більш тяжкі страждання. Знай, що через три дні після нашої смерті і ти підеш за мною. А тепер піди, продай церковні скарби і роздай гнаним і нужденним християнам”. Святий Лаврентій сумлінно виконав заповіт святителя.
Почувши, що святий Папа Сикст поведений із дияконами на суд, святий Лаврентій пішов туди ж, щоб бачити їх мученицький подвиг, і сказав святителю: “Отче, я вже виконав твоє доручення, роздав доручений тобою скарб, не залиш мене!” Почувши про якийсь скарб, воїни взяли його під варту, а мучеників усікли мечем († 6 серпня 258 р.). Імператор вкинув святого Лаврентія у в’язницю і наказав наглядати за ним місцевому начальникові Іполиту. В темниці святий Лаврентій молитвою зціляв хворих, що приходили до нього, і багатьох хрестив. Вражений цим, Іполит сам увірував і прийняв хрещення від святого Лаврентія з усім своїм домом. Незабаром архідиякон Лаврентій був знову приведений до імператора з наказом показати заховані скарби. Святий Лаврентій відповів: “Дай мені термін три дні, і я покажу тобі ці скарби”. За цей час святий зібрав безліч жебраків і хворих, що харчувалися лише за милостиню Церкви, і, привівши їх, оголосив: “Ось ті сосуди, в яких вкладені скарби. І всі, хто вкладає свої скарби в ці сосуди, з надлишком отримують їх у Царстві Небесному! ».
Після цього святого Лаврентія віддали на жорстокі муки, примушуючи його поклонитися ідолам. Мученика били ”скорпіонами” (тонкий залізний ланцюг з гострими голками), обпалювали рани вогнем, били олов’яними прутами. Під час страждань мученика воїн Роман раптово вигукнув: “Святий Лаврентій, я бачу світлого юнака, який стоїть біля тебе і витирає твої рани! Заклинаю тебе Господом Христом, не залишай мене!” Після цього святого Лаврентія зняли з диби і віддали у в’язницю до Іполита. Роман приніс туди глек із водою і благав мученика охрестити його. Відразу ж після хрещення воїни відсікли йому голову († 9 серпня). Коли мученика Лаврентія повели на останнє катування, святий Іполит хотів оголосити себе християнином і померти разом з ним, але сповідник сказав: ” Затамувавши нині своє сповідання в серці, через небагато часу я покличу тебе, і ти почуєш і прийдеш до мене! А про мене не плач, краще радій, я йду отримати славний мученицький вінець! ” Архідиякона поклали на залізні грати, під які підклали гаряче вугілля, а слуги рогатинами притискали до них тіло мученика. Святий Лаврентій, поглянувши на катів, сказав: “Ось, ви спекли одну сторону мого тіла, поверніть на іншу і їжте моє тіло!” Вмираючи, він промовив: “Дякую Тобі, Господи Ісусе Христе, що Ти сподобив мене увійти у врата Твої!”, – і з цими словами віддав дух.
Святий Іполит вночі взяв тіло мученика, обвив плащаницею із пахощами і дав знати пресвітеру Юстину. Над мощами мученика в будинку вдови Киріака здійснили всенічне бдіння і Божественну літургію. Всі присутні християни причастилися Святих Таїн і шанобливо поховали в печері тіло святого мученика архідиякона Лаврентія 10 серпня 258 року. Святий Іполит і інші християни постраждали через три дні після смерті святого Лаврентія (13 серпня), як він провістив їм про це.
Частки мощей святих мучеників архідиякона Лаврентія та Романа воїна Римських зберігаються у нашому храмі у релікварії Всіхсвятського приділу.
