Ці святі мученики були чоловіком і дружиною та прожили в подружжі лише один рік. Родом вони були з Нікомідії. Жили за правління імператора Максиміана (305-311р.), коли відбувалося жорстоке переслідування християн.
Рятуючись від гонителів, віруючи переховувались в печерах скелястих гір. Імператор Максиміан, дізнавшись про це, видав наказ поганським жителям за грошову винагороду шукати християн у горах. Також він вимагав жорстоко катувати тих, хто переховував сповідників Христової віри.
Одного разу гонителі донесли імператору, що недалеко від міста в одній із печер ховаються християни, які ночами моляться Богу. Максиміан послав військо, яке справді знайшло 23-х християн. Легіонери, закувавши християн у залізні кайдани, повели їх у місто. Цих в’язнів зустрічав сам імператор і наказав нещадно бити, потім завести в судову палату на допит, після чого кинути до в’язниці і тримати, доки не загинуть.
Серед урядовців, які засідали в судилищі, головуючим був 28-річний чоловік на ім’я Адріан. Він зацікавився вірою, за яку християни готові були прийняти мученицьку смерть. Коли в’язні розповіли Адріану правду Христової віри, його серце загорілося любов’ю до Спасителя і він сказав: “Впишіть і моє ім’я до числа ув’язнених, тому що і я від сьогодні християнин і з радістю прийму смерть за Христа!”.
Поганські урядовці доповіли про це Максиміану, який негайно викликав Адріана, кажучи йому: “Чи ти позбувся глузду і хочеш постраждати?! Викресли своє ім’я і принеси жертву богам, та благай у них прощення!”. “Я не позбувся розуму, а прийшов до розуму і пізнав, що віра Христова є правдива і спасительна!”.- відповів Адріан.
Тоді Максиміан наказав закувати його в кайдани і посадити в темницю разом з усіма.
Адріан мав молоду дружину Наталію. Коли їй повідомили, що чоловік став християнином і знаходиться у в’язниці, вона дуже зраділа й славила Господа, бо й сама також була християнкою.
Свята Наталія поспішила в темницю і, зустрівши свого чоловіка, цілувала його кайдани, словами втішаючи свого чоловіка та укріпляючи його віру: “Блаженний ти, дорогий чоловіче мій, що увірував у Христа, бо придбав безцінне багатство! Не шкодуй за земним: ні красою, ні молодістю, ні багатством. Все земне – прах і тління. Богу угодна тільки віра і добрі діла, віра в Ісуса Христа – нагорода Небес”.
За порукою інших в’язнів сторожа відпустила святого Адріана з темниці повідомити дружину про день його мученицької смерті. Свята Наталія, побачивши чоловіка, не хотіла впустити його, бо подумала, що той зрікся Христа і його відпустили. Але святий Адріан переконав дружину, що він тільки відпросився на кілька годин, щоб сповістити дружині дату своєї страти. Дізнавшись правду, свята радо зустріла чоловіка і попрощалася з ним, з болем і радістю в серці провівши до в’язниці. Вони не плакали. Духовна радість наповнила їх серця. Муки і біль тіла були нічим перед усвідомленням вірності Господу нашому Ісусу Христу.
Через сім днів всіх в’язнів, яких було 24, вивели на страту. Всі були знесилені муками, тому Максиміан наказав перед стратою побити тільки Адріана воловими жилами по животі. Полилася кров, живе тіло відпадало від кісток, але нестерпні муки лише додали сили – з уст і серця Мученика лилася молитва.
Ледь живого Адріана знову віднесли у в’язницю, а Свята Наталія йшла слідом за ним. А коли імператор заборонив впускати жінок у в’язницю, щоб морально не підтримували своїх чоловіків, Наталія постригла волосся і, одягнувшись у чоловічий одяг, перебувала біля Адріана.
Тоді імператор наказав важким молотом поламати кості на руках і ногах всім мученикам. Тіла святих хотіли спалити. Але здійнялася страшна буря і розпалена піч, де мали спалити тіла, згасла. Більшість мучителів були вбиті блискавкою з неба. Свята Наталія взяла собі руку свого чоловіка – святого Адріана й зберігала вдома.
Тіла взятих мучеників імператор наказав спалити, але християни вночі викупили їх і перевезли таємно до міста Візантію, де й захоронили. Невдовзі після поховання мучеників, один багатий поганин хотів одружитися зі святою Наталією. Але вона, боячись, що імператор насильно видасть її заміж за поганина, вночі виїхала до Візантію, де днями і ночами молилася на могилі свого мужа. Якось, знесилена, заснула на могилі. Уві сні вона побачила свого чоловіка, який сказав, що Бог незабаром і її покличе у вічність. Сон справдився, через декілька днів, під час молитви, свята Наталія тихо і спокійно відійшла до Господа.
Частки мощей святих Адріана і Наталії зберігаються у нашому храмі: у релікварії Всіхсвятського приділі.
