Праведна Анна була дочкою Матфана з коліна Левієвого, а по матері – з коліна Юди. Святий праведний Йоаким, її чоловік, син Варпафіра, був нащадком царя Давида, якому Бог обіцяв, що від насіння його нащадків народиться Спаситель світу.
Подружжя жило у Назареті Галілейському. Вони не мали дітей до глибокої старості і все життя тужили через це. Їм доводилося зазнавати презирство і глузування, так як в той час бездітність вважалася ганьбою. Але вони ніколи не нарікали, і тільки гаряче молилися Богу, смиренно сподіваючись на Його Волю.
Одного разу, під час великого свята, дари, які праведний Йоаким взяв до Єрусалиму для принесення Богу, не були прийняті священиком Рувимом, який вважав, що бездітний чоловік не гідний приносити жертву Богу. Це дуже засмутило старця, і він, вважаючи себе найгрішнішим із людей, вирішив не повертатися додому, а оселитися на самоті в пустельному місці.
Його праведна дружина Анна, дізнавшись, якого приниження зазнав її чоловік, почала в пості і молитві скорботно просити Бога про дарування їй дитини. У пустельній самотності і пості про те саме просив Бога і праведний Йоаким. І молитва святого подружжя була почута: їм обом Ангел сповістив про те, що народиться у них Донька, Яка благословить весь рід людський.
За велінням Небесного Вісника, праведні Йоаким і Анна зустрілися в Єрусалимі, де, за обітницею Божою, у них і народилася дочка, названа Марією. Святий Йоаким помер через кілька років після введення до храму Благословенної своєї Дочки, у 80-річному віці. Свята Анна померла у віці 79-ти років, через два роки потому, провівши їх при храмі, поряд із Донькою.
Православна Церква називає святих Йоакима та Анну Богоотцями і такими, що були найближчими предками Ісуса Христа. Святу Анну шанували на Сході з ранніх часів християнства: від IV ст. на її честь вже будували храми. На Заході матір Богородиці почали шанувати пізніше, у часи Середньовіччя, вважаючи її цілителькою, яка позбавляє від чуми.
Частка мощей святої праведної Анни зберігається у нашому храмі: у релікварії Всіхсвятського приділу.
