Святий апостол Павло в посланні до Галатів пише, що разом з апостолом Петром шанувалися стовпами Церкви і апостоли Яків та Іоан. Святий Яків був сином Йосифа Обручника від його першої дружини і тому в Євангелії називається братом Господнім.
Згідно зі Святим переданням, Господь Ісус Христос явився йому після Свого Воскресіння і поставив його єпископом Єрусалимської Церкви. Апостолу Якову випала особлива діяльність: він не подорожував з проповіддю по різних країнах, як решта апостолів, а навчав і священнодіяв у Єрусалимі. Як Предстоятель Єрусалимської Церкви, він головував на Апостольському Соборі в Єрусалимі в 51 році.
Апостол Яків проводив подвижницьке життя. Він був строгий дівственник, не пив ні вина, ні інших спиртних напоїв, утримувався від м’яса, носив тільки лляний одяг. Мав він звичай усамітнюватися для молитви в храмі і там навколішках молився за свій народ. Він так часто простягався на землю в молитві, що шкіра на колінах його загрубіла.
Служіння апостола Якова було важке: серед безлічі самих затятих ворогів християнства. Але він чинив з розумом і справедливістю, що його поважали не тільки християни, але й юдеї, і називали опорою народу і праведником.
Будучи Єрусалимським єпископом близько 30 років, він поширив і утвердив Святу віру в Єрусалимі та у всій Палестині. Коли апостол Павло під час останньої своєї подорожі відвідав апостола Якова, то про успіхи християнської проповіді серед євреїв йому передали такими словами: «Бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв (які) увірували, і всі вони – ревнителі закону» (Діян. 21:20). Багато євреїв наверталися до Церкви лише через довіру до слова праведника.
Бачачи такий вплив апостола, юдейські начальники стали побоюватись, щоб весь народ не навернувся до Христа і вирішили скористатися проміжком часу між від’їздом прокуратора Феста і прибуттям на його місце Альбіна для того, щоб схилити Якова до зречення від Христа або вбити його. Первосвящеником в цей час був саддукей Анан.
При великому скупченні народу апостола вивели на портик (ганок) храму та після декількох улесливих слів зневажливо запитали: «Розкажи нам про Розп’ятого?». «Ви питаєте мене про Ісуса? – голосно сказав апостол Яків, – Він сидить на Небесах по правиці Всевишнього і знову прийде на хмарах небесних».
В натовпі виявилося багато християн, які радісно вигукнули: «Осанна Синові Давида!» Первосвященики й книжники закричали: «О, і сам праведник в омані!» І скинули його на землю. Апостол Яків зумів ще піднятися на коліна і сказати: «Господи, прости їх! Вони не відають, що творять». «Поб’ємо його камінням», – закричали його вороги.
Один священик із племені Рехава почав умовляти їх: «Що ви робите? Бачите, праведник за вас молиться», але в цю хвилину один єврей-сукнороб вдарив своїм вальком апостола по голові і в муках Яків віддав дух свій Господу. Разом із ним було вбито багато християн.
Юдейський історик Йосип Флавій, перераховуючи причини падіння Єрусалиму, говорить, що Господь, покарав євреїв, між іншим, за вбивство праведного Якова. Апостол Яків незадовго до своєї смерті написав Соборне послання, основною метою якого є – втішити і зміцнити навернених до віри юдеїв у стражданнях, які мали відбутися з ними та застерегти їх від омани, що нібито одна віра може врятувати людину. Святий апостол пояснює, що віра, яка не супроводжується добрими справами є мертвою і не веде до спасіння.
Церковне передання також вважає апостола Якова укладачем найдавнішого чину Божественної літургії. Нині вона звершується лише в деяких храмах раз на рік, 23 жовтня, зокрема, в Єрусалимі та на острові Закінф, пов’язаному зі страждальним шляхом цього угодника. Але до IX ст. ця служба була звичайною і в Палестині, і на Кіпрі, і в Італії, і на Синаї, і в Єгипті. Божественна літургія апостола Якова пізніше лягла в основу літургій, складених святителями Василієм Великим і Іоаном Золотоустим.
Цього дня літургія святого Якова звершується у Свято – Михайлівської у Золотоверхому соборі. https://www.facebook.com/share/v/1B3JXAx2R5/
Частка мощей святого Якова Брата Господнього зберігається у нашому храмі: у релікварії Всіхсвятського приділу.
