поминальна субота у молитві за упокоєння душ спочилих духовно єднає нас, живих, з нашими померлими, щодо яких ми виявляємо у такий спосіб нашу християнську любов. «Любов нiколи не минає…» (1 Кор. 13:8) – вчить Писання. І ми теж відчуваємо, що навіть після завершення земного шляху любов до людини нікуди не зникає, вона живе далі у нашій пам’яті, в наших серцях, молитві, у надії зустрітися у вічності.
Підносячи молитви за померлих, ми виявляємо щодо них свою турботу і любов, ми просимо у Господа прощення їхніх гріхів. Це важливо не тільки для них, але й для кожного із нас: богослужбове поминання спочилих є також нагадуванням і для нас тих істин, що стосуються життя вічного і того, що це тимчасове життя – коротке.
Тілесно смерть розлучає людей, але душею вони продовжують жити, бо душа – безсмертна. Тож сьогодні, у Троїцьку поминальну батьківську суботу, відкладіть на деякий час свої щоденні клопоти та помоліться за своїх рідних, близьких і дорогих серцю людей, які вже відійшли з цього земного життя у життя вічне:
Упокой, Господи, душі рабів Твоїх, прости їм усі гріхи їх, вільні і невільні, даруй їм Царство Твоє Небесне і сотвори їм вічну пам’ять!
