Бути протестантом

Юність – це той час, коли хочеш змінити увесь світ на краще. І тобі здається, що це можливо зробити, варто лиш використати якісь радикальні методи, здійснити переворот, або хоча б оголосити бойкот неправильним цінностям. Наймолодші з християн навіть назву собі обрали відповідну до юного віку своїх деномінацій – «протестанти», підкреслюючи цим своє особливе ставлення до світу і тих християн, які були раніше за них.
Стосунки християн між собою – це окрема тема для роздумів, а ось стосунки християн зі світом – про це хотілося б сьогодні поговорити. Особливо – про стосунки християнської молоді зі світом.
Людина, яка живе мирськими цінностями, насамперед намагається бути «не гірше за інших». Це зводиться до зовнішнього вигляду, способу життя і відпочинку, престижності ВУЗу чи роботи, це виявляється в словах, поведінці, вчинках. А якщо звернути увагу на людину віруючу в Бога, то найперше, що кидається в очі – вона не така, як усі.
Це виявляється не у зовнішньому вигляді, у якійсь особливій манері одягатися чи розмовляти, а у способі життя, у системі цінностей, яку для себе будує ця віруюча душа. І останнє місце серед цих цінностей посяде бажання бути таким самим, як інші.
Справжні протестанти серед християн – це православні, які протягом тисячоліть вперто бойкотують усі намагання князя світу цього затягти їх в «цивілізаційний процес», реформувати їх. Змінюються часи, пришвидшує свій темп розвитку технічний прогрес, змінюється зовні увесь устрій життя людського, але незмінною залишається ненависть диявола до Творця і Його творіння. Незмінним залишається шукання Царства Божого християнами.
Ті молоді люди, які нині йдуть в Храм, це справжні герої духовних воєн. Хай як пафосно звучать ці слова. Бо їм, молодим, найважче з усіх нас, адже найбільше спокус лукавого духа призначено для них. В їх час розпуста стала еталоном поведінки, насильство і хамство замінило собою мужність; вірність, цнотливість, милосердя перетворені на ознаки слабкості. Планомірно знищується індивідуальність, замінюючись на штучні модні рухи, в яких все підганяється під кимось придуманий загальний стандарт.
І ця молодь – ось справжні протестанти нашого часу, бо вони шукають Бога, а не вирішення своїх земних проблем зі здоров’ям чи кар’єрою за допомогою Бога, як намагаються нас навчити робити сучасні протестантські пастирі і гуру.
Хочеться звернутися до цієї молоді з проханням – будьте такими ж впертими в своєму шляху до Спасіння, як ті покоління молодих людей, що прийшли в Храм раніше за вас. Не вірте оманливим спокусам лукавого ворога, адже він батько брехні. Створіть для себе систему цінностей, в якій на першому місці стоїть Христос, а не облесливий князь світу цього.
Великий Піст – це час генерального прибирання в наших душах, час підготовки до зустрічі з Воскреслим Христом. Хай кожен з нас використає кожен день цього Посту, щоб очистити своє серце, свою душу і стати ще трошки ближчим до свого Спасителя. Особливої наснаги в цій справі бажаю нашим молодим прихожанам, і хай Господь буде милостивим до усіх нас.

Коментарі не дозволені.