Для кожної людини основним питанням завжди було і залишається питання про сенс життя. Не всі можуть знайти для себе остаточне його рішення, не всі здатні відповісти таким, хто сумнівається. Але в кожній нормальній людині незламна потреба знайти цей сенс і його розумне пояснення.
Перед яким же вибором стоїть людина в рішенні цього основного питання життя?
Перш за все – це релігія і атеїзм. Агностицизм, що стоїть між ними, по суті, не може претендувати на світоглядний статус, оскільки в принципі заперечує за людиною можливість скільки-небудь достовірної відповіді на найголовніші світоглядні питання: про буття Бога і безсмертя душі, природу добра і зла, істину і сенс життя і так далі
Яке ж ціннісне співвідношення між релігією і атеїзмом? Щоб відповісти на це питання, доцільно розгледіти ці світогляди як дві теорії буття (небуття) Бога, оскільки саме дана проблема є для них найголовнішою. Дві основні наукові вимоги, що пред`являються до будь-якої теорії на предмет її визнання, можуть і в даному випадку бути критерієм в оцінці релігії і атеїзму. Перше: необхідність мати факти, які б підтверджували теорію. Друге: можливість дослідної (експериментальної) перевірки її основних положень і висновків. Тільки теорія, що задовольняє цим вимогам, може бути визнана як наукова, заслуговуюча серйозної уваги.
Що ж є релігія і атеїзм в світлі цього критерію? Якщо говорити про релігію, то вона, по-перше, пропонує незліченну кількість фактів, що прямо свідчать про існування Бога, душі, духів, надприродних сил і так далі Щоб переконатися в цьому, досить подивитися на життя православних святих.
Отже, релігія, по-перше, пропонує, факти. Але, разом з ними, Православ`я надає кожній людині і засоби перевірки істинності своїх тверджень, вказує конкретний і реальний шлях для особистого пізнання духовного світу. У найлаконічнішій формі цей засіб висловлений Христом: Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать (Мф. 5, 8).
А що пропонує атеїзм? По-перше, він не має і в принципі не може мати яких-небудь фактів, що свідчать про небуття Бога і світу духовного. До того ж сама нескінченність пізнаваного миру говорить про те, що їх ніколи і бути не може, хоч би внаслідок того, що всі пізнання людські у будь-який момент часу є лише нікчемним острівцем в океані непізнаного. Тому, якби навіть Бога не було, це залишалося б вічною таємницею для людства, в яку можна тільки вірити, але не можна знати.
По-друге (і це найважче для атеїзму), він не в змозі відповісти на найважливіше для нього питання: «Що повинен зробити чоловік, щоб переконатися в небутті Бога?» А без відповіді на нього атеїзм виявляється не більш, як сліпою вірою. Хоча відповідь очевидна: є тільки один шлях, що дозволяє переконатися в бутті або небутті Бога шлях релігійного життя. Іншого способу просто не існує.
Таким чином, віра в Бога і атеїзм разом, в парадоксальній єдності закликають кожну людину, що шукає істини, до вивчення і дослідної перевірки того, що називається релігією.