Обрізання Господнє

14 січня Церква відзначає подію Обрізання Господнього. Ісус Христос заради нашого спасіння смирив Себе, воплотився від Діви, прийняв людську плоть і як досконала людина виконав всі обов’язки, які були покладені на юдейський народ. Спаситель прийшов на землю, щоб викупити людство від рабства гріха і смерті, а для цього Він повинен був з досконалістю виконати старозавітний закон і відкрити новий спасительний закон людству.
Неодноразово Господь у Своїх проповідях наголошував «Не думайте, що Я прийшов порушити закон або пророків: не порушити прийшов Я, а виконати» (Мф. 5: 17). Він підкорився законові, щоб звільнити від нього тих, хто перебував у рабському підкоренні йому, як говорить святий апостол Павло: «Послав Бог Сина Свого Єдинородного, Який народився від жони, був під законом, щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення» (Гал. 4: 4 – 5). Саме тому восьмиденним Немовлям Він благозволив прийняти священнодійство Старозавітної Церкви – обрізання. З одного боку, Він прийняв його для того, щоб виконати закон, тобто, підкорившись вимогам Мойсеєвого закону, щоб таким чином визволити з-під його ярма тих, хто від самого народження мали його безвідмовно виконувати. З другого боку, Він прийняв обрізання для того, щоб показати, що Він прийняв справжню людську плоть, і щоб закрити вуста єретикам, які говорять, що Христос ніби не прийняв на Себе істинну плоть людську, а народився тільки примарно. Отже, Він був обрізаний, щоб явною була Його людська природа. Якщо б Він не втілився в нашу плоть, то як могла бути обрізана примара, а не плоть?
Святий Єфрем Сирин говорить: «Якщо Христос не був плоттю, то кого обрізав Йосиф? Але оскільки Він став воістину плоттю, то й був обрізаний, як звичайна людина, і немовля дійсно оросилося Своєю кров’ю як Син людський; Він плакав від болю, якналежить тому, хто має людську природу». Але, окрім цього, Він прийняв плотське обрізання для того, щоб показати нам приклад вірності, щоб, пам’ятаючи про це, ми були вірними синами Його святої Церкви, вірно зберігали і виконували Його заповіді і закони. Своїм обрізанням Господь закликає нас до того, щоб під час земного життя ми звершили над собою духовне обрізання; тому що, закінчивши Старий, стосовно плоті, закон, Він поклав початок Новому, духовному божественному законові. І як старозавітна плотська людина обрізувала чуттєву плоть свою, так нова духовна людина повинна обрізувати душевні пристрасті: лють, гнів, заздрість, гордість, нечисті бажання й інші гріхи і гріховні бажання, і таким чином, одержати благодать Святого Духа.
Обрізаний Він був у восьмий день тому, що наперед зобразив Своєю кров’ю наше майбутнє життя, яке святими отцями і вчителями Церкви називається восьмим днем або віком. Так, автор канону на обрізання Господнє святий Стефан говорить: «Майбуття безкінечне восьмого віку життя зображує, коли Владика обрізався плоттю». Пояснюючи ці слова, святий Григорій Ниський так говорить: «Обрізання за законом повинне було звершитися восьмого дня, бо восьме число наперед вказувало на восьмий майбутній вік».
Потрібно розуміти, що обрізання в Старому Завіті було встановлено як образ хрещення й очищення праотцівського гріха. І хоча той гріх зовсім не очищувався обрізанням, бо цього не могло бути доти, поки Христос не пролив добровільно за нас у стражданнях Свою пречисту кров, обрізання було прообразом істинного очищення. Істинне очищення звершив Господь наш, узявши на Себе гріхи світу і розіп’явши їх на хресті; а замість старозавітного обрізання Він установив нове благодатне хрещення водою і Духом. Обрізання в ті часи було ніби покаранням за праотцівський гріх і знаком того, що немовля, яке обрізується, було «у беззаконні зачате, і у гріхах породила мати його» (Пс. 50: 7).
Обрізання встановив Сам Бог і наказав вперше Аврааму звершити його над собою і над всім сімейством. Внаслідок обрізання Бог Авраама, Ісаака і Якова ставав Богом і обрізаного младенця. З цим дитині засвоювалися і всі обітниці, дані Богом праотцям через пророка Мойсея. Той, хто не брав участі в обрізанні, вважався зрадником, бо Сам Бог погрожував за це позбавити не лише всіх прав, а навіть і життя: «Необрізаний же чоловічої статі, який не обріже крайньої плоті своєї у восьмий день, знищиться душа його з народу свого, тому що він порушив завіт Мій» (Бут. 17: 14).
Господь наш, хоч і в усьому уподібнився нам, однак не мав на Собі гріха і був безгрішним. Христос був істинною людиною, але непричасною до людського гріха, бо народився надприродно, від чистої і безмужньої Матері. Він як безгрішний Бог і Сам Законодавець не повинен був зазнавати болісті обрізання за законом, але оскільки Він прийшов взяти на Себе гріхи всього світу, то, за словами святого апостола Павла, «не знаючи гріха, став заради нас жертвою за гріх» (2 Кор. 5: 21 ). В обрізанні Владика виявив для нас більше смирення, ніж у народженні Своєму, бo в народженні Він «принизив Себе Самого і, прийнявши вигляд раба і зробившись подібним до людей, з вигляду став як людина» (Флп. 2: 7), а в обрізанні Він прийняв на Себе образ грішника і як грішник зазнавав біль як наслідок за гріх.
Немовляті було надано при обрізанні ім’я Ісус, принесене з неба архангелом Гавриїлом у той час, коли він благовістив Пречистій Діві Марії про Його зачаття від Духа Святого. «І ось зачнеш в утробі, – сказав ангел, – і народиш Сина і наречеш Йому ім’я Ісус (Лк. 1: 31), бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх» (Мф. 1: 21). За цими словами Слово Боже одразу ж стало плоттю, вселившись у пречисту і пресвяту утробу Діви Марії. І святий апостол Петро свідчить про ім’я Ісусове такими словами: «…і нема ні в кому іншому спасіння, бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам» (Діян. 4: 11 – 12). Це спасительне ім’я Ісус раніше всіх віків у раді Пресвятої Тройці було приготовлене і дотепер збережене для нашого спасіння і відкрите всім через Йосифа. Сила імені Ісуса тепер відкрилася, тому що дивне ім’я Ісус здивувало ангелів, втішило людей, настрашило бісів, бо й «біси вірують і тремтять» (Як. 2: 10); від того Імені трясеться пекло, коливається підземелля, зникає пітьма, падають ідоли, розганяється морок ідолопоклонства і замість нього сяє світло благочестя й «освітлює кожну людину, яка приходить у світ» (Iн. 1: 9). Перед превеликим ім’ям Ісуса «схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних» (Флп. 2: 10).
Колись, за словом блаженного Єронима, несповідиме ім’я Боже було накреслено на золотій дощечці, що носив на своєму чолі великий первосвященик; нині ж божественне ім’я Ісус підкреслюється істинною Його кров’ю, яка пролилася під час Його обрізання. Накреслюється ж воно вже не на земному золоті, а на духовному, тобто на серці і на вустах рабів Його.
Своїм обрізанням Спаситель почав страждання за нас і споживання тієї чаші, яку Він мав випити до кінця, коли, висячи на хресті, промовив: «Звершилося!» (Ін. 19: 30). Життя людське, сповнене працею, подібне до дня, в якому ранок схожий на народження, а вечір – на смерть. Отже, з ранку, від самого дитинства, з пелен, Христос, виходить на Своє служіння. Що ж творить нам Господь? Наше спасіння. Саме тому, ми теж повинні з молодих років вести духовну працю, відсікати душевні і тілесні пристрасті, щоб вчинити свої тіла і душі храмом Бога живого. А поряд із цим ми на прикладі Ісуса Христа повинні виконувати і свято берегти всі церковні закони, щоб таким чином досягнути спасіння і життя вічного.
З нагоди свята у нашому храмі було завершено урочисте богослужіння.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.