Богослужіння з нагоди Вознесіння Господнього.

Вознесіння Господнє — це одне з дванадцяти свят, присвячених ключовим подіям євангельської історії. Це перехідне свято: його дата залежить від дати святкування Великодня. Завжди святкується в четвер шостого тижня (седмиці), на сороковий день, після Великодня. У 2017 році — 25 травня за новим стилем. Вознесіння належить до числа так званих господських свят, тобто тих, що стосуються Господа Ісуса Христа.
У цей день ми згадуємо події, що відбулися через сорок днів після того, як Ісус Христос був розіп’ятий на Хресті і Воскрес. У день Вознесіння Господь зібрав апостолів у Вифанії, на горі Елеон. Христос благословив їх і — як був, у плоті — вознісся на небо. Вознесіння Господнє описано в Євангелії від Луки, Діяннях святих апостолів і, коротко, в закінченні Євангелія від Марка.
Після подій Воскресіння Ісус Христос кілька разів являвся апостолам і проповідував Боже Царство. Це було не видіння, це був живий Учитель, з плоті і крові, свідчення того, що Спаситель справді воскрес із мертвих і, тим самим, переміг смерть. Явлення Христа були, свого роду, підготовкою до дня П’ятидесятниці — коли Дух Святий зійшов на них, щоб вони могли проповідувати Воскреслого Христа всьому світу. Але це буде пізніше — через кілька днів після Вознесіння, а поки — Господь кличе апостолів у передмістя Єрусалиму, Вифанію. Там, на горі Елеон, вони востаннє бачать Христа у плоті. Піднявши руки, Він благословляє учнів і підноситься на небо.
У Діяннях святих апостолів написано, що під час Вознесіння Спаситель був прихований хмарою, після чого перед здивованими учнями з’явилися «два мужі у білій одежі» — вони сповістили про прийдешнє Друге пришестя Христа:
“…мýжi Галилейські, що стоїте, дивлячись на нéбо? Цей Ісус, Котрий вознісся від вас на небо, так само прийде, таким же чином побачите Його, як Він сходить на небо…” (Діян. 1: 9-11).
Після цієї дивовижної — радісної розлуки з Христом, апостоли повернулися до Єрусалиму. Саме там через кілька днів на них зійшов Святий Дух.
До кінця IV століття Вознесіння Господнє і П’ятидесятниця були, по суті, єдиним святом, святкування Вознесіння Господнього і П’ятидесятниці не розділяли. П’ятидесятницю відзначали не один день у році — це був цілий період церковного календаря. Тертуліан називав його «laetissimum spatium» — радісний період. У IV столітті П’ятидесятниця остаточно сформувалася не тільки як особливий період після Пасхи, але і як святковий день (43-е прав. Ельвірского Собору (300 р.). Коли П’ятидесятниця стала самостійним святом, окремо почали відзначати і Вознесіння. Перші згадки про це можна зустріти у святителя Григорія Нісського і в антіохійських проповідях святителя Іоана Золотоустого. Свято це триває десять днів: один день передсвята, що збігається з відданням Великодня, і вісім днів післясвята. Віддання свята припадає на наступну за святом п`ятницю сьомого тижня після Великодня.

З нагоди свята в нашому храмі було звершено урочисте Богослужіння.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.