Свято апостолів Петра і Павла

12 липня завершується Апостольський піст, кульмінацією якого є день пам’яті святих Першоверховних Апостолів Петра і Павла. 
Постійно підтримувані благодаттю Святого Духа, вони навертали до Христа тисячі людей, змушували мовчати вуста мудреців тодішнього світу, хвилювали й підкоряли своєю проповіддю людські серця.
Святий апостол Петро виявив свою любов і відданість Господеві ще в дні земного життя Спасителя. До покликання свого на труди апостольські він мав ім’я Симон і жив у галілейському містечку Віфсаїді. Господь же назвав нового учня Кифою, що означає арамейською мовою “камінь”, “скеля”. У грецькій мові цьому слову відповідає “петрос” або “петра”. Відтоді новонавернений апостол зробився палким послідовником Христовим, Його учнем і постійним супутником.
Самовіддана любов до Христа відкривала Петрові Божий Промисел. Він перший сповідав Ісуса Сином Бога Живого (Мф. 11, 16). Почувши новину після Воскресіння Господа, він перший біжить до гробу Христа, а пізніше говорить Йому: “Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе” (Ін. 21, 16). Після зішестя Святого Духа на апостолів Петро першим серед апостолів почав голосно проповідувати віру в Спасителя, і багатьох людей-язичників та юдеїв навернув до християнської віри. Апостол Петро мученицьки закінчив на хресті своє життя, кров’ю засвідчивши відданість слову Христа.
У всій історії Вселенської Церкви ледве знайдеться інша особа настільки відома християнському світу, як святий Павло. До покликання на благовісницьке служіння він називався Савл та був сумлінним охоронцем фарисейських законів. Сам Христос переродив його зі “старої” і зробив “новою” людиною та просвітив світлом істини. І відтоді не стало Савла, а з’явився Павло — цей “обраний сосуд” Божий і другий Першоверховний апостол.
Своє апостольське служіння Павло звершував під безпосереднім і явним керівництвом Божим. “Сповіщаю ж вам, браття, — пише апостол галатам, що Євангеліє… я прийняв… і навчився не від людини, а через одкровення Ісуса Христа” (Гал. 1, 11–12). Великою була могутність проповіді апостола, він добре попрацював для поширення віри Христової.
Апостол Павло особисто не бачив Христа, не був серед учнів за Його земного життя, але своїм просвіченим, ясним і багатогранним розумом назавжди визнав, що Христос — це дійсно обіцяний Месія, котрий прийшов спасти увесь рід людський, і хто у Христі, той нове створіння, нова людина. Апостол Павло теж дістав вінець мученицької смерті, хоча, на відміну від апостола Петра, його не розіп’яли, але як римському громадянинові відтяли голову мечем.
Великою була нагорода Першоверховним апостолам ще за часів їхнього земного життя. Святий апостол Петро сподобився стати свідком найважливіших подій у житті Христа-Спасителя – Гефсиманської молитви і Божественної слави на горі Преображення. А святому апостолу Павлу було дано бути піднесенним до “третього неба”, за його висловом, до раю, де він чув невимовні слова, котрих людина не в змозі і переказати.
Перед нами люди, які своїм життям вчать нас: якщо згрішив — то покайся, якщо зазнав падіння — то вставай, виявив слабкодухість — зміцнюйся надією на Бога, віруй у Нього, люби Його. І такий шлях праведного життя у Господі нашому Ісусі Христі і приведе нас до наслідування життя вічного.
З нагоди свята в храмі на честь ікони Божої Матері “Живоносне Джерело” було відправлено святкову службу.
У день свята наш настоятель, отець Валерій, співслужив Святішому Патріарху Філарету у храмі святих Апостолів Петра і Павла, що на Берківцях.
Радість свята з місцевим духовенством і громадою розділив протоієрей Василій Кучирка, клірик парафії святих Мини та Петра (Могили) у м. Удіне, Італія.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.