14 серпня Свята Православна Церква відзначає одне з найбільших свят – Винесення чесного дерева Животворчого Хреста Господнього. Також цього дня вшановується пам’ять старозавітних мучеників Маккавеїв (166 р. до Р.Х.). Основне свято цього дня називається “Походження (винесення) шанованого дерева Животворчого Хреста Господнього”. Втім, таємничий вираз “походження дерева Хреста” означає лише хресну ходу з цыэю великою святинею.
У грецькому Часослові 1897 року так пояснюється виникнення цього свята: “Внаслідок хвороб, які часто траплялися в серпні, спрадавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Дерево Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і відвернення хвороб. Напередодні, виносячи його з царської скарбниці, святиню покладали на престолі Великої Церкви (на честь Святої Софії – Премудрості Божої). Від цього дня до Успіння Пресвятої Богородиці, правили літії (короткі молебні) по всьому місту і пропонували Хрест народу для поклоніння. Це і є винесенням Чесного Хреста”.
У нашій Церкві це свято з’єдналося зы спогадом Хрещення Русі 988 року. Згадка про день Хрещення Русі збереглася в Хронографіях XVI століття: “Хрестився князь великий Володимир Київський і всієї Руси серпня 1”. У “Сказанні дійсних чинів святої соборної і апостольської великої церкви Успіння”, складеному 1627 року з благословіння патріарха Московського Філарета (Романова), дається таке пояснення свята 1/14 серпня: “А в день винесення Честного Хреста буває хода в усіх містах і селах заради освячення води та просвічення (охрещення) людей”.
Цього ж дня встановлено свято на честь Всемилостивого Спасителя Христа Бога і Пресвятої Богородиці на честь перемоги 1164 року великого князя Андрія Боголюбського в поході проти волзьких булгар, а також грецького імператора Михаїла – проти сарацинів.
За встановленим у Православній Церкві чином цього дня здійснюється поклоніння Хресту (як у Хрестопоклонну неділю Великого посту) і мале освячення води. Цього дня освячується також мед нового збору (звідси народна назва свята – ” Медовий Спас”).
Святі сім мучеників Маккавеїв, мати їхня Соломонія та вчитель їх, Еліазар
Про мучеників Маккавеїв розповідається в 2-ій Книзі Макавеїв, у Біблії. Відомий також окремий твір на цю тему Йосифа Флавія “Юдейські війни”. Події, висвітлені в цій книзі, належать “до періоду гонінь сирійського царя Антіоха IV Епіфана (176-164 до Р.Х.), який проводив політику інтенсивної еллінізації Юдеї. Ця політика супроводжувалася примушенням євреїв до участі в язичницьких жертвопринесеннях, порушенні суботи та інших “законів батьківських”. За відмову прийняти поганство тисячі євреїв були страчені Антіохом.
Так, жертвами еллінів стали немолодий вчитель Еліазар, а також сім його учнів із їхньою матір’ю, які за відмову їсти свиняче м’ясо зазнали жорстоких катувань і смерті. Спочатку був замучений Еліазар. Потім брати, яких мати всіляко надихала, мужньо зазнавши тортур, гідно зустріти смерть. Після чого гонителі вбили і Соломонію. Перед лицем смерті всі вони твердо сповідували віру в Єдиного Бога і Воскресіння мертвих. Один із синів, помираючи, говорив: “Ти, мучитель, позбавляєш нас цього життя, але Цар світу воскресить нас, померлих за Його закони, для життя вічного”. Інший, простягнувши руки для відсікання, сказав: “Від неба я отримав їх, і за закони Його не шкодую їх, і від Нього сподіваюся знову отримати їх”. “Той хто вмирає від людей, сумлінно покладає надію на Бога, що Він знову оживить”, – упевнений був ще один з братів. В ті часи траплялися тисячі подібних історій. Що ж було особливого в їхньому подвизі, що Церква, детально описавши їх страждання, свято пам’ятає про цих мучеників дотепер?
“Розповідь про мучеників свідчить не тільки про мужність юдеїв, які були готові померти за свої батьківські традиції, але і про те, що віра у Воскресіння мертвих була вельми поширена в ізраїльському народі задовго до пришестя Христа”.
Напередодні 13 серпня у нашому храмі було відслужено Вечірнє Богослужіння, під час якого винесено прикрашений Хрест на середину храму для поклоніння. У самий день свята, 14 серпня 2017 року, в храмі було звершено Божественну Літургію, по закінченні котрої священики відслужили водосвятний молебен та освятили принесені парафіянами квіти, мак і мед нового збору.
