Усічення голови Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана.

11 вересня Церква згадує пам’ять святого Пророка і Предтечі Христового Іоана. Про його мученицьку смерть детально розповідається в Євангелії від Марка (6, 14-30). Іоан Хреститель осуджував царя Ірода за те, що той жив із дружиною свого рідного брата – Іродіадою. Відтак жінка захотіла помститися пророкові і, таким чином, приховати свій ганебний вчинок. Одного разу, коли Ірод святкував свій день народження, для нього танцювала донька Іродіади – Соломея. Цей танок дуже сподобався Іродові і він пообіцяв дівчині, що виконає будь-яке її бажання. Соломея, за намовою матері, попросила відсікти Хрестителю голову. Ірод не відмовив, і голова Іоана була відтята.
Згідно з переказами, поминати день усікновення голови Предтечі Господнього Іоана почали ще його учні. Але традиція свята та його поширення остаточно сформувалися в V ст. Зокрема це свято згадується у вірменському перекладі Лекціонарію, який відображає практику єрусалимського богослужіння в V ст.
Усікновення голови Івана Хрестителя, за переказами, відбулося 32 року після Різдва Христового, але точна дата цієї події невідома. Відповідно до однієї з поширених версій 11 вересня (29 серпня за новим стилем) цю подію почали вперше поминати в Олександрійській Церкві на противагу святкуванням олександрійського нового року, початок якого припадав на цей день. І у Вірменії згадку про усікновення голови Предтечі встановили цього дня, оскільки там також він був першим днем новоліття. Таким чином, встановлюючи цього дня християнське свято, Церква прагнула замінити язичницькі святкування нового року.
Відомий також факт, що згодом в коптських календарях поминання цієї події перенесли на 12 вересня.
За переказом, Іродіада закопала голову Предтечі в нечистому місці. Але Іоанна, дружина Іродового домоправителя Хузи, поховала голову Хрестителя в глиняній посудині на горі Оливній (впродовж церковного року святкуємо три її віднайдення), де в Ірода була власна ділянка землі. Тіло Іоана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні поховали в Севастії, там, де відбувся злочин.
362 року за наказом імператора Юліана Відступника язичники розкопали могилу Іоана Хрестителя та намагалися спалити його рештки, та християнам вдалося викупити їх частину та переправити в Олександрію.
Пам’ять про Іоана Хрестителя посідає у східній літургійній традиції особливе місце. Він єдиний з усіх святих після Богородиці, хто має власні свято Зачаття і свято Різдва. Упродовж церковного року у Східній Церкві відзначають 6 свят на честь цього святого: Зачаття (6 жовтня за старим стилем/23 вересня за новим стилем), Різдва (7 липня за ст. ст./24 червня за н. ст.), Усікновення Голови (11 вересня за ст. ст/29 серпня за н. ст.), Перше і Друге Знайдення Голови (9 вересня за ст. ст./24 лютого за н. ст.), Третє Знайдення Голови (7 червня за ст. ст./25 травня за н. ст.) і Собор святого після свята Богоявлення (20 січня за ст.ст.,7 січня за н.ст.). У самому Євангелії наводяться слова Христа: «Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Іоана Хрестителя» (Мат. 11, 11).
Іоан Хреститель народився в сім’ї священика Захарії та Єлисавети, родички Діви Марії, коли вони були у похилому віці й вже не сподівалися на нащадків. Він був посланий Богом, щоб приготувати вибраний народ до визнання Ісуса Христа Месією. «Він буде великим в очах Господніх» (Лк. 1, 15), — каже ангел до батька св. Іоана – Захарії, сповіщаючи йому новину про те, що невдовзі у нього народиться син.
Іоан Хреститель, якого ще називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвяченого життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною йде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом” (Мк. 1, 7-8).
З нагоди свята у храмі на честь ікони Божої Матері “Живоносне Джерело” було відправлено Богослужіння, яке очолив настоятель – протоієрей Валерій Семанцо.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.