Великий Покаянний канон преподобного Андрія Критського

Окрасою великопосного Богослужіння Православної Церкви є Великий Покаянний канон. Його творець – святий Андрій Критський Він народився у 7 столітті в Дамаску (нині – Сирія) у сім’ї благочестивих християн. До семирічного віку хлопчик був німим. Дар мови він отримав після причастя Святих Христових Таїн. Після цього юнак допитливо вивчав Святе Письмо та богословські науки. У віці чотирнадцяти років він прийняв постриг в обителі преподобного Сави Освяченого в Палестині. Святий Андрій мав аскетичне та цнотливе життя. Його покірність та стриманість, чесноти та розум викликали загальний подив. У 680 році він став представником від Єрусалиму на IV Вселенському Соборі, опісля – архидияконом храму Святої Софії у Константинополі. Під час правління імператора Юстиніана II Андрія зведено у сан архиєпископа міста Гортини на острові Крит. Святий Андрій заснував нову літургічну форму – богослужбовий текст, що складається із певної кількості об’єднаних між собою пісень. Канон Андрія Критського називається Великим, оскільки він є найбільшим з усіх богослужбових канонів (налічує близько 250 стихів, а звичайні канони – близько 40 стихів).
Із написаних ним канонів найбільш відомий – «Великий покаянний канон», що містить у своїх піснях 250 тропарів. Він використовується під час Великого посту. У перший тиждень Великого посту (з понеділка по четвер) на повечір’ї канон читають по частинах, а повністю – у четвер п’ятого тижня на утрені. Архиєписоп Андрій Критиський написав також канон на Різдво Христове, стихири на Стрітення Господнє і багато інших піснеспівів. Першого дня Великого посту в нашому храмі під час Великого Повечір’я було розпочато читання Канону преподобного Андрія Критського.