1 березня 2018 року в нашому храмі було здійснено таїнство Соборування (Єлеосвячення).
Таїнство зцілення душі й тіла — такими словами можна передати сутність цієї священнодії, назва якої пішла від практики її звершення декількома священиками — “собором”.
Призначення таїнства Соборування — цілковите зцілення людини. У молитвах, що читаються при його звершенні, неодноразово звертаються до Бога прохання про прощення гріхів стражденного та про його одужання. Саме тілесне зцілення у молитвах таїнства ставиться у залежність від зцілення душевного, для якого необхідне покаяння, тобто прощення гріхів, поєднане з твердою обіцянкою виправити своє життя відповідно до заповідей Божих.
Для звершення таїнства використовується єлей (олія, за можливістю — оливкова). Єлей — один із найдавніших релігійних символів. З сивої давнини це був не тільки їстивний продукт, але й лікувальний засіб, і рідина для світильників, і косметичний засіб. Достаток олії сприймався як ознака благословіння Божого. Єлеєм натирали тіло, змащували волосся. Єлеєм помазували на служіння священиків та царів.
Ще святі апостоли помазували єлеєм хворих, молячись про їхнє зцілення. Про це пише апостол Яків: “Якщо хворіє хто з вас, нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазавши єлеєм в ім’я Господнє. І молитва віри зцілить недужого, і підніме його Господь; і якщо він вчинив гріхи, простяться йому” (Якова 14:15). З цього тексту видно, що вже в апостольські часи була практика помазування хворих єлеєм, проте важливо зазначити, що зцілююча сила приписується не самій олії, а “молитві віри”. Наслідком цієї священнодії, за словами апостола, є зцілення тіла й прощення гріхів.
Традиційно відправляють це таїнство декілька священиків, не обов’язково сім. Проте у виняткових обставинах може відправити і один священик.
Чи прощаються при Соборуванні гріхи? Поза сумнівом, так, якщо людина внутрішньо кається в них, – адже саме з прохання про прощення гріхів починаються молитви про зцілення. Проте важливо пам’ятати, що для каяття у таких серйозних гріхах, які несумісні з перебуванням у Церкві (таких як вбивство, в т.ч. аборти, блуд та перелюб, в т.ч. життя у так званому “цивільному шлюбі” без реєстрації, та відпадіння від віри у різних формах, в т.ч. звернення до інших релігійних практик, до гадалок та “цілителів”, викликання духів, різні форми магії та окультизму, та інші тяжкі гріхи по відношенню до ближніх) — необхідне таїнство Покаяння, тобто сповідь. Сповідь та покаяння для людини, що вчинила тяжкі (“смертні”) гріхи, є власне таїнством повернення, знову приєднанням до Церкви. І зовсім невірним є уявлення про те, що нібито у Соборуванні прощаються лише забуті гріхи. У молитвах таїнства ніде не йдеться спеціально про “забуті” гріхи, зажди мова йде про повне та цілковите прощення та зцілення.
Соборування не гарантує зцілення. Все залежить лише від волі Божої, і ми не спроможні змусити Його зробити так, як вважаємо за потрібне.
Над ким звершується таїнство? З апостольського послання бачимо, що йдеться про таких хворих, які самі не можуть прийти до священика. Однак вже з давнини (з IV ст.) відома практика відправи Соборування не вдома у хворого, а у храмі. Пізніше на Заході Соборування стали розуміти як “останнє помазання”, відправляючи його винятково над тими, хто помирає. Для такого розуміння нема підстав, бо ціллю Соборування є зцілення людини, а не передсмертне напуття.
Загальне Соборування відоме і у Грецькій Церкві, звідки воно прийшло на Русь. У XVII столітті цей чин відправлявся у Великий Четвер та Велику Суботу. При цьому і у Греції, і в давній Україні при загальному Соборуванні людей помазували не сім разів, як коли відправляють таїнство над хворим, а лише один раз — наприкінці чину.
Останнім часом поширилась практика частого соборування людей, які не мають явних хвороб. Робиться це на тій підставі, що усі ми “хворі гріхом”. Це дійсно так, але грішні люди мають перш за все прагнути покаяння та виправлення життя, а не соборування. Потрібна серйозна внутрішня робота.
