Вечірня з чином Пасії

З настанням Великого посту Церква пропонує вірним велике різноманіття особливих молитов і богослужінь, які допомагають відкрити у собі покаянний дух і достойно пройти шлях посту. Всі ці твори церковної піснетворчості, молитви і богослужіння здебільшого мають давнє походження і глибоко закорінені в літургійній практиці Церкви. Серед них, однак, є одне богослужіння досить пізнього походження і не має відображення в церковному Уставі (Типіконі). Воно називається “Пасія”. Термін пасія походить від лат. passio, що означає «страждання, хвороба». Появу цього богослужіння часто пов’язують із католицькими впливами на православне богослужіння. Саме на Заході в ХVІ-ХVІІ ст. вперше з’являються молитовні практики зі схожою назвою, які згодом запозичують і протестанти. Змістом Пасії є співпереживання з Христом останніх днів Його земного життя і особливо Його Хресної Смерті. Західна традиція виконання Пасій більше подібна до театральних вистав, під час яких декілька священиків (інколи одягнутих у відповідні костюми) в ролях читають фрагменти з євангельського опису страстей Господніх. Читання часто супроводжується музикою і співом. Деякі західні композитори, наприклад, Й. С. Бах, писали музику для Пасій (наприклад, “Страсті від МатФея”, “Страсті від Іоана”). У ХVII ст. це богослужіння набуваєає поширення у Київській митрополії. Постанова про встановлення богослужіння чину Пасії була прийнята на Київському Соборі 1629 р., а її упорядником став митрополит Київський св. Петро (Могила) (1596-1647). Чин Пасії з’являється друком у Квітній Тріоді 1702 р. в Києво-Печерській лаврі. Дозвіл на долучення богослужіння чину Пасії до Квітної Тріоді дав тодішній києво-печерський архімандрит Йоасаф Кроковський. Маючи в руках текст та структуру чину Пасії згідно з Квітною Тріоддю 1702 р., можна побачили, що в середині XVII ст. вона була додатком до Малого Повечір’я у першу, другу, третю і четверту п’ятниці Великого посту і являла собою послідовне читання євангельських фрагментів про останні дні та години земного життя Спасителя. До нього долучали піснеспіви, взяті з богослужіння Великої п’ятниці та Великої суботи. Закінчувалася Пасія, зазвичай, проповіддю. У сучасній практиці Пасії звершуються у недільний вечір (Великого посту) у поєднанні з Великою Вечірнею, або є окремим богослужінням з власною структурою, хоча до ХХ ст. вона все ще відбувалася здебільшого в п’ятниці Великого посту в складі Малого Повечір’я. Протягом Великого посту Пасія звершується чотири рази, за кількістю євангелистів. Традиційно Пассія звершується посередині храму перед Розп’яттям. Богослужіння Пасії особливо збагачують зворушливі піснеспіви зі служби Великої п’ятниці та Великої суботи. Зокрема, співають стихиру Великої п’ятниці: «Тебе, що одягаєшся в світло як у ризу…» та стихиру Великої суботи: «Прийдіть, ублажимо Йосифа, завжди пам’ятного…». Невід’ємною частиною цього богослужіння є проповідь священика, присвячена «Великій, Страшній і Спасительній Жертві Господа нашого Ісуса Христа». У сучасній богослужбовій практиці існує велика кількість варіантів чину Пасії, тому корисно є з’ясувати певні особливості історичного та богословського розвитку цього чину: Аналізуючи чини Пасії у Церквах візантійсько-слов’янського обряду на території України, можна зробити висновок, що до кінця ХІХ ст. цей чин був поширений суто в єпархіях Київської митрополії, яка на цей час перебувала під юрисдикцією Московського Патріархату. Проте, в першій чверті ХХ ст. цей обряд набуває великого поширення і в єпархіях РПЦ за межами України. Але з появою Пасії в богослужбовій практиці цієї Церкви відбуваються певні зміни в її чинопослідуванні: замість перших чотирьох п’ятниць Великого посту Пасію моляться у недільні дні (починаючи, зазвичай, не з Неділі Торжества православ’я, а з другої Неділі – св. Григорія Палами); замість давньої практики поєднання Пасії з Малим Повечір’ям з’являється і утверджується звичай молитися її після великої вечірні; до Пасії додають Акафіст страстям Христовим, який у сучасній практиці є невід’ємною частиною Пасії або Служби з Акафістом Божественним страстям Христовим. Незважаючи на те, що Пасія залишається приватним чинопослідуванням, вона вже знайшла своє місце в сучасній практиці великопісного богослужіння РПЦ і стала традиційною особливістю Великого посту. У храмах УАПЦ, УПЦ КП та УГКЦ відправляється так звана «модернізована» Пасія або «Чин Божественних Страстей Христових». Вона вже має мало спільного з первісним задумом її введення в Мале Повечір’я. Це самостійне богослужіння з власним чином. У чин цієї «модернізованої» Пасїї введені нові елементи: cпів “алилуя” (3 р.), тропар Великого четверга «Коли славні ученики», велика єктенія, тропар «Спасіння вчинив Ти…» з приспівом «Слава Страстям Твоїм, Господи», ірмоси 3-ї, 6-ї і 9-ї пісень канону Великої суботи з малими єктеніями і повтореннями тропаря «Спасіння вчинив єси…», читання Євангелія, як на утрені, з прокіменом: «Поділили собі Мої ризи і за одежу Мою кидали жереб» (Пс. 21, 19). До речі, є примітка, що замість Євангелія можна читати Акафіст Божественним Страстям або канон плачу Пресвятої Богородиці із повечір’я Страсної п’ятниці. Модернізована Пасія — це використання літургійних текстів Страсного четверга, п’ятниці й суботи з метою наблизити вірних або дати їм передсмак участі у таїнстві страждання і воскресіння Христа, до якого прямує цілий період Великого посту.
Цього вечора в храмі була відслужена Вечірня з Чином Пасії, де читалося Євангеліє від Марка.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.