Святі мученики Адріан і Наталія

8 серпня Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Адріана і Наталії, котрі вважаються покровителями шлюбу та родинного життя. Їхні імена добре відомі всім православним християнам. Вони були чоловіком і дружиною, але прожили в подружжі лише один рік. Батьківщиною їх було місто Никомидія, що вважалася столицею, за правління імператора Максиміана (305-311рр.). За часів цього василевса кров християн потоками заливала вулиці міст. Переслідувані християни, рятуючись, переховувалися у печерах скелястих гір. Імператор Максиміан, дізнавшись про це, видав наказ поганським жителям за грошову винагороду шукати християн у горах. Також вимагав жорстоко катувати тих, хто переховував сповідників Христової віри.
Одного разу гонителі донесли імператору, що неподалік від міста в одній з печер ховаються християни, які ночами моляться Богу. Максиміан послав військо, яке справді знайшло 23-х християн. Закувавши у залізні кайдани, повели їх до міста. Святих мучеників зустрічав сам імператор і наказав нещадно бити, потім завести в судову палату на допит, після чого кинути до в’язниці і тримати там, доки не повмирають. Серед урядовців, які засідали в судилищі, головуючим був 28-річний чоловік на ім’я Адріан. Він зацікавився вірою, за яку християни готові були прийняти мученицьку смерть. Коли в’язні розповіли Адріану істини Христової віри, його серце запалало любов’ю до Христа-Спасителя і він сказав: “Впишіть і моє ім’я до числа ув’язнених, бо я, від сьогодні, є християнин і з радістю прийму смерть за Христа”.
Поганські урядовці доповіли про це Максиміану, який негайно викликав Адріана: “Чи ти втратив глузд і хочеш постраждати? Викресли своє ім’я і принеси жертву богам, та благай у них прощення”. “Я не позбувся розуму, але прийшов до розуму і впізнав, що віра Христова є правдивою і спасительною”. Тоді Максиміан наказав закувати його в кайдани і посадити в темницю разом з усіма.
Адріан мав молоду дружину Наталію. Коли їй повідомили, що чоловік став християнином і знаходиться у в’язниці, вона дуже зраділа і славила Господа, бо і сама була християнкою. Наталія поспішила в темницю, і, зустрівши свого чоловіка, обцілувала його кайдани, словами втішала і зміцнювала його у вірі: “Блаженний ти, дорогий чоловіче мій, що увірував у Христа, бо придбав безцінне багатство. Не шкодуй за земним: ні за красою, ні за молодістю (Адріану було тоді лише 28 років), ні за багатством. Все земне – порох і тління. Богу угодні тільки віра і добрі діла, віра в Ісуса Христа – нагорода Небес”.
За порукою інших в’язнів сторожа відпустила святого Адріана з темниці повідомити дружину про день його мученицької смерті. Свята Наталія, побачивши чоловіка, не хотіла впустити його, бо подумала, що той відрікся від Христа і його відпустили. Але святий Адріан переконав дружину, що він лише відпросився на кілька годин, щоб сповістити дружину про дату своєї страти. Дізнавшись правду, свята Наталія радо зустріла чоловіка і попрощалася з ним, з болем і радістю в серці провівши до в’язниці. Вони не плакали. Духовна радість наповнила їх серця. Муки і біль тіла були нічим перед усвідомленням вірності Господу нашому Ісусу Христу. Довіряли, бо знали Його слова: “і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасеться (Мф. 10, 22).”
Через сім днів всіх в’язнів (а їх було 24) вивели на страту. Всі були страшенно знесилені муками, тому Максиміан наказав перед стратою побити тільки Адріана воловими жилами по животі. Полилася кров, живе тіло відпадало від кісток, але нестерпні муки лише додали сили – з уст і серця мученика лилася молитва. Ледь живого Адріана знову віднесли у в’язницю, а свята Наталія йшла слідом за ним. А коли імператор заборонив впускати жінок у в’язницю, щоб морально не підтримували своїх мужів, Наталія постригла волосся і, одягнувшись в чоловічий одяг, перебувала біля свого мужа. Врешті імператор наказав важким молотом поламати кості на руках і ногах всім мученикам. Тіла святих мучеників хотіли спалити. Але здійнялася страшна буря і розпалена піч, де мали спалити тіла, згасла. Більшість мучителів були вбиті блискавкою з неба. Свята Наталія взяла собі руку свого мужа святого Адріана і зберігала вдома. Тіла святих мучеників імператор таки наказав спалити, але християни вночі викупили їх і перевезли таємно до міста Візантію, де і поховали.
Невдовзі після похорону мучеників, один багатий поганин хотів одружитися зі святою Наталією. Але вона, боячись, що імператор насильно видасть її заміж за поганина, вночі виїхала до Візантія, де днями і ночами молилася на могилі свого чоловіка. Якось, знесилена, заснула на могилі. Уві сні побачила Адріана, який сказав, що Бог незабаром і її прикличе у вічність. Сон справдився – через декілька днів під час молитви свята Наталія тихо і мирно відійшла до Господа.
Частки мощей святих мучеників Адріана і Наталії знаходяться у релікварії Всіхсвятського приділу нашого храму.