11 вересня Церква вшановує пам’ять про Всічення Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана. Про мученицьку смерть Іоана Предтечі детально розповідається в Євангелії від Марка (6, 14-30). Іоан Хреститель осуджував царя Ірода за те, що той жив із дружиною свого рідного брата – Іродіадою. Відтак жінка захотіла помститися Предтеч і, таким чином, приховати свій ганебний вчинок. Одного разу, коли Ірод святкував свій день народження, для нього танцювала танець донька Іродіади – Соломея. Цей танець дуже сподобався Іродові і він пообіцяв дівчині, що виконає будь-яке її бажання. Дівчина, за намовою матері, попросила відсікти Іоанові Хрестителю голову. Ірод не відмовив, і голова Хрестителя була відтята.
Згідно з переказами, поминати день всічення голови Предтечі Господнього Іоана почали ще його учні. Але традиція релігійного свята та його поширення остаточно сформувалися в V ст. Зокрема це воно згадується у вірменському перекладі Лекціонарію, який відображає практику єрусалимського богослужіння у V ст.
Всічення голови Іоана Хрестителя, за переказами, відбулося 32 року після Різдва Христового, але точна дата цієї події невідома. Відповідно до однієї з поширених версій, 11 вересня (29 серпня за старим стилем) цю подію почали вперше поминати в Олександрійській Церкві на противагу святкуванням Олександрійського нового року, початок якого припадав на цей день. І у Вірменії згадку про всічення голови Предтечі встановили цього дня, оскільки там також він був першим днем новоліття. Таким чином, встановлюючи цього дня християнське свято, Церква прагнула замінити язичницькі святкування нового року.
Відомий також факт, що згодом у коптських (єгипетських) календарях поминання цієї події перенесли на 12 вересня.
Канон на Усікновення голови Іоана Хрестителя, який вміщений у сучасних богослужбових книгах, уклав преподобний Андрій Критський (помер 740 р.), який також є автором відомого покаянного Великого канону.
За переказом, Іродіада закопала голову Предтечі в нечистому місці. Але Іоана, дружина Іродового домоправителя Хузи, поховала голову Хрестителя у глиняній посудині на горі Оливній у Єрусалимі (впродовж церковного року святкуємо три її віднайдення), де в Ірода була власна ділянка землі. Тіло Іоана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні та поховали у Севастії, там, де відбувся злочин.
362 року за наказом імператора Юліана Відступника, язичники розкопали могилу Іоана Хрестителя та намагалися спалити його рештки, але християнам вдалося викупити їх частину та переправити до Олександрії.
Пам’ять про Іоана Хрестителя або Предтечу посідає у східній літургійній традиції особливе місце. Він – єдиний з усіх святих після Богородиці, хто має власні свято Зачаття і Різдва. Упродовж церковного року у Східній Церкві відзначають 6 свят на честь цього святого: Зачаття (6 жовтня за новим стилем/23 вересня за старим стилем), Різдва (7 липня за н. ст./24 червня за ст. ст.), Всічення Голови (11 вересня за н. ст/29 серпня за ст ст.), Перше і Друге Знайдення Голови (9 вересня за н. ст./24 лютого за ст. ст.), Третє Знайдення Голови (7 червня за н. ст./25 травня за ст. ст.) і Собор святого після Богоявлення (20 січня за н.ст.,7 січня за ст.ст.). У самому Євангелії наводяться слова Христа: «Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Іоана Хрестителя» (Мф. 11, 11).
Іоан Хреститель народився в сім’ї священика Захарії та Єлисавети, родички Богородиці, коли вони були у похилому віці й вже не сподівалися на нащадків. Він був посланий Богом, щоб приготувати вибраний народ до визнання Ісуса Христа Месією. «Він буде великим в очах Господніх» (Лк. 1, 15), — казав ангел до батька св. Іоана, Захарії, сповіщаючи йому новину про те, що невдовзі у нього народиться син.
Іоан Хреститель, якого ще називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвяченого життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною йде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом” (Мк. 1, 7-8).
З нагоди цього пам’ятного дня у нашому храмі були звершені урочисті Богослужіння.
