Свято Введення у храм Пресвятої Богородиці

Свято, яке нам висвітлює дитинство Пресвятої Богоматері – це Введення Її у храм,
яке святкуємо 4 грудня. В багатьох Богослужіннях воно має назву: «Вхід у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії». Свято Введення прагне нам відкрити деякі таємниці з дитячих років Пречистої Діви Марії, Її виховання у святині та Її приготування до найвищої гідності: бути Матір’ю Божого Сина. Роздумуючи над цим святом, звернімо нашу увагу на три речі: на його історію, особливості Богослужіння та духовне значення для нас.
Святе Євангеліє нічого не говорить нам про подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. Ця подія, як і свято Різдва й Успіння Божої Матері, засновано на традиціях Церкви й на апокрифічних книгах, передусім Протоєвангелії Якова і Євангелії Матфія  “Про Різдво Пречистої Діви Марії”. З цих джерел довідуємося, що батьки Пречистої Діви Марії, святі Яким і Анна будучи бездітними, дали обіцянку, якщо в них народиться дитина, то віддадуть Її на службу Богу у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли дитині виповнилося три роки, батьки привели Її до храму і віддали до рук первосвященика Захарії, батька св. Іоана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин зі св. Йосифом.
Свято Введення належить до 12-ти великих свят. Воно має один день перед- і чотири дні післясвята. Про нього маємо згадки від V-го ст., але треба було аж кількасот років, поки воно стало загально поширеним по цілому Сходу. З проповідей на цей день Константинопольських патріархів, Германа (715-730) і Тарасія (784-806), виходить, що свято Введення було запроваджено у VIII ст.. Синайське Євангеліє з VIII ст., котре подарував до Синайського монастиря імператор Феодосій ІІІ (715-717), між дванадесятми згадує і свято Введення. Це свято мають і грецькі Богослужбові книги з ІХ-го століття, відколи його починає святкувати вся Східна Церква. Синайський Канонар (збірник церковних законів) від IX-X ст. подає свято Введення під такою назвою: «Свято Пресвятої Богородиці, яка була приведена в храм Божий, маючи три роки». Типікон Великої Константинопольської Церкви (IX-X ст.), хоча й не подає ані Апостола, ані Євангелії на це свято, але день 4 грудня позначений як: «Собор Святої Богородиці, коли вона була передана своїми батьками і приведена у храм Господній від трьох літ». Евергетицький Типікон від XI ст. має службу Введення із перед- і післясвятом. Службу на це свято склали Григорій Нікомедійський (IX ст.), Василій Паґаріот і Сергій Святогорець. Богослужіння цього дня в радісних і веселих тонах оспівує подію входу в храм, прославляє гідність Божої Матері та звеличує визначну жертву її батьків. Пісні й гімни цього дня дуже поетичні. Ця глибоко догматична поезія у прегарних порівняннях і символах оспівує Богоматеринство, Дівицтво, Святість і Заступництво Пречистої Діви Марії. Найчастіше славиться Вона тут, як “Божий храм”. Ось деякі порівняння зі стихир і канону свята: “Ти – храм Божий”, “храм освячений”, “храм, що має вмістити Сина Божого”, “храм живий святої слави Христа Бога нашого”, “Боговмістимий храм”, “храм і палата, і живе небо”.
В особливий спосіб прославляється тут її Дівицтво, Непорочність і Богоматеринство. Діва Марія – це “непорочна голубка”, “престіл святий”, “Дівиця непорочна”, “Богоневісна Мати Творця”, “Мати Слова життя”, “Невіста Бога Всецаря”, “єдина між жінками благословенна”, “Чиста Приснодіва”, “жива світлиця Божа”, “кивот святий, золота кадильниця, свічник і трапеза”.
Пресвята Богородиця входячи в храм, хоча роками дуже молода, але була зріла духом: “Трилітня тілом — сказано у третій пісні канону — багатолітня духом, ширша від небес і вища понад небесні сили, хай прославиться піснями Богоневіста”. Вона є сповненням пророцтв Старого Заповіту і слава Нового Заповіту: «Ти – пророків проповідь, апостолів слава й мучеників похвала, і всіх земних оновлення, Діво, Мати Божа. Тому святкуємо Твій у храм Господній вхід, Пречиста, співаючи, кличемо: радуйся, Твоїми молитвами спасаємося!».
Її входу радіє храм Господній, радіють ангели й люди: «Сьогодні Боговмістимий храм Богородиця у храм Господній приводиться і Захарія її приймає. Нині святе святих радіє, і хор ангельський таємничо торжествує. З ними і ми сьогодні святкуючи, з Гавриїлом закличмо: радуйся, сповнена милості, Господь з Тобою, Ти маєш велику милість» (Стихира вечірні).
З нагоди небуденного торжества на честь Богоматері свята Церква кличе всіх вірних до святкового ликування: «Прийдіть, усі вірні, — співаємо на стихирах литії — єдину непорочну звеличаймо, пророками проповідану і до храму приведену, перед віками вибрану Матір, що в останньому часі сталася Богородицею. Господи, її молитвами, подай нам Твій мир і велику милість».
У храмі на честь ікони Божої Матері “Живоносне Джерело” цього дня відбулися святкові Богослужіння.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.