Святий Апостол Андрій

13 грудня – день пам’яті святого апостола Андрія. Цей учень Христа був з роду єврейського, з Віфсаїди галилейської, рибалка, являвся братом Апостола Петра. Спочатку Андрій був учнем Іоана Хрестителя. Як тільки Предтеча, поглянувши на Ісуса, що проходив поблизу, сказав: «Ось Агнець Божий!», Андрій пішов за Ісусом і став Його першим учнем. Він тому і названий “Першозванним”. Коли Ісус проходив біля моря Галилейського, то Петро і Андрій ловили рибу. Господь їх покликав за Собою, сказавши: «Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей» (Мф. IV, 18 — 19).
Святий Андрій посідає почесне місце серед 12 Апостолів. Христос дав апостолам владу над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, щоб уздоровлювали всіляку недугу та неміч (Мф. X, 1). Поміж чотирьох учнів Господа Андрій був удостоєний Його довіри слухати пророцтво про майбутню долю Церкви і світу (Мр. XIII, 3 — 5).
Зіславши на апостолів Духа Святого, Ісус Христос разом з іншими апостолами дав Андрію владу прощати гріхи (Ін. XX, 23). Слово Боже Андрій проповідував у багатьох країнах Азії та Європи. Для проповіді Євангелія він здійснив три подорожі. Перша подорож була в Антіохію Сирійську, в Тіану,в Синоп. Із Синопа Першозванний прибув до Амасії, розташованій на березі Понту Евксинського; відвідав також Трапезунд, звідти попрямував до Іверії (Грузії), а далі в землю Парфян (Персію) і повернувся до Єрусалима на свято Пасхи.
Після свята П’ятидесятниці святий Апостол Андрій вирушив у свою другу подорож для проповіді Євангелія і побудови місцевих церков. З Єрусалима він знову прибув у Антіохію Сирійську, далі – у Ефес, Лаодикію, Нікею, де апостол Андрій пробув два роки і багатьох язичників навернув до віри Христової. Потім попрямував до Нікомідії, звідти – відплив морем у віфінське місто Халкидон, відвідав Іраклію і Амстриду, в якій залишався тривалий час, просвіщаючи багатьох світлом Євангелія.
Із Амастриди прибув у місто Харакон. Далі апостол поплив до Синопа. З великим успіхом проповідував віру Христову в Неокесарії, дістався міста Самосата у Вірменії, звідти повернувся в Єрусалим на Пасху. Із Єрусалима Андрій Первозванний вирушив у третю, і останню, свою подорож для навернення в Христову віру язичників та юдеїв. Прибувши до Едеси, згодом відвідав Сванетію, дійшов до Осетії, звідки рушив до Абхазії і зупинився в місті Севасті (Сухумі), потім морем дістався землі Джиєстів. Далі відвідав приморське місто Боспор (Керч). Прямуючи вздовж південного берега Тавриди, відвідав Феодосію, а далі – рушив до Херсонеса.
Припускають, що Апостол Андрій поплив по Дніпру в Скифію. З описів письменників III ст. Іполита і Оригена відомо, що Першозванний Апостол відвідав місця, де згодом виник Київ. Літописець святий Нестор оповідає: «Бачите гори ці, — сказав Апостол своїм учням, — на цих горах засяє благодать Божа і буде велике місто і багато церков буде споруджено Господом». На місці, де перебував Апостол, він поставив хрест, де зараз стоїть церква святого Апостола Андрія Першозванного.
Повернувшись у кримський Херсонес, святий Андрій знову відвідав Боспор, звідти переплив Понт Евксинський (Чорне море) і втретє побував у Синопі, де вже утвердилося християнство. Далі він відвідав місто Візантій. Там він рукопоклав єпископа Стахія, одного з 70 учнів Христових. З Візантії Першозванний прибув у фракійське місто Іраклію і там багато язичників навернув до віри Христової. Потім Апостол Андрій утвердив віру християнську на Пелопонесі і в ахейському місті Патрах. Тут начальник області, лютий язичник Егей (Егеат), побачивши, що багато людей увірували в Христа, в тому числі і його дружина, кинув Апостола Андрія до в’язниці. Але в’язниця для нього стала храмом, куди сходилися християни послухати спасительне слово Андрія. Тоді Егей засудив Андрія Первозванного до страти через розп’яття на хресті.
Оскільки хрест, на якому він був розіп’ятий, мав форму літери “X”, він згодом був названий “хрестом Апостола Андрія”. Два дні тривали страждання Андрія, але він до самої смерті продовжував навчати людей, що юрмились біля хреста. 30 листопада 70 р. після Р. X. Апостол Андрій помер. Пресвітери і диякони ахайські поховали святе тіло Першозванного й записали історію його мук в невеликому посланні, яке збереглося до наших часів. Імератор Константій, довідавшись від одного священика про мощі святих Апостолів Андрія і Луки, організував їх перенесення в храм святих Апостолів у Константинополі.
355 р. мощі святого Андрія Первозванного були перенесені в храм святих Апостолів і покладені між гробницями святого Євангелиста Луки і святого Тимофія — учня Апостола Петра. Від часу перенесення мощей святого Апостола Андрія Первозванного пам’ять про нього почали святкувати 30 листопада (13 грудня) ще більш урочисто. В IV ст. святі отці Григорій Богослов, Іоан Золотоустий, Прокл та інші прославляли Первозванного в своїх проповідях. У V ст. Анатолій Константинопольський, у VII – Андрій Єрусалимський, у VIII ст. Іоан Дамаскін, Герман Константинопольський та інші написали багато похвальних пісень, які й нині співають у Православній Церкві на честь святого Андрія Первозванного.
8 травня 1208 р. за часів Хрестових походів мощі Первозванного були перенесені до Італії в місто Амальфи. Голова Андрія Первозванного за імператора Царгорода Константина перенесена до Риму, де вона і зараз знаходиться у Ватіканській базиліці святого Апостола Петра.
У Синопі, ще у IX ст, як свідчать письмові джерела, показували кафедру (крісло) апостола Андрія із чорного каміння.
Як стверджують, у Києві в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври віками зберігався пояс святого Андрія. Його довжина була еталоном вимірювання для зодчих (будівничих) майже до XVII ст.
У Криму, поблизу Фіолента (Севастополь), на місці, де святий Андрій влаштував печерну церкву, пізніше виник Балаклавський монастир.
У Пантелеймоновому монастирі на Афоні (Греція) зберігається священна реліквія — стопа Святого апостола. Частина правиці — в Успенському соборі Москви, частинки мощів зберігаються у Шотландії та Андріївському скиті на горі Афон.
Київський собор 1621 року, у часи відродження Української Православної Церкви після Унії, ствердив апостольське походження християнства на українських землях. У соборній постанові сказано:
“Святий Апостол Андрій — перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а вуста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував Апостол.”
У пам’ять Андрія Першозваного в Києві, на тому місці, де апостол поставив перший хрест, 1212 року споруджено дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього. А у 1747 році на тому місці постав величний Свято-Андріївський собор.
Частка мощей святого апостола Андрія зберігається у нашому храмі: у релікварії Всіхсвятського приділу.