Служба таїнства Єлеосвячення

Священнодія зцілення душі й тіла — такими словами можна передати сутність таїнства, назва якого пішла від практики його звершення декількома священиками — “собором”.

Призначення таїнства Соборування (Єлеосвячення) — цілковите зцілення людини. У молитвах, що читаються при звершенні таїнства, неодноразово звертаються до Бога прохання про прощення гріхів стражденного та про його одужання. Саме тілесне зцілення у молитвах таїнства ставиться у залежність від зцілення душевного, для якого необхідне покаяння, тобто прощення гріхів, поєднане з твердою обіцянкою виправити своє життя відповідно до заповідей Божих.

Для звершення таїнства використовується єлей (олія, за можливістю — оливкова). Єлей — один з найдавніших релігійних символів. З сивої давнини це був не тільки їстивний продукт, але й лікувальний засіб, і рідина для світильників, і косметичний засіб. Достаток олії сприймався як ознака благословіння Божого. Єлеєм натирали тіло, змащували волосся. Єлеєм помазували на служіння священиків та царів.

Ще святі апостоли помазували єлеєм хворих, молячись про їхнє зцілення. Про це пише святий апостол Яків: “Хворіє якщо хто з вас, то нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазавши єлеєм в ім’я Господнє. І молитва віри зцілить недужого, і підніме його Господь; і якщо він вчинив гріхи, простяться йому”. (Якова 14:15). З цього тексту видно, що вже в апостольські часи була практика помазування хворих єлеєм, проте важливо зазначити, що зцілююча сила приписується не самій олії, а “молитві віри”. Наслідком цієї священодії, за словами апостола, є зцілення тіла й прощення гріхів.

Традиційно відправляють це таїнство декілька священиків, не обов’язково сім. Проте у виняткових обставинах може відправити і один священик.

Чи прощаються при Соборуванні гріхи? Поза сумнівом, так, якщо людина внутрішньо кається в них, – адже саме з прохання про прощення гріхів починаються молитви про зцілення. Проте важливо пам’ятати, що для каяття у таких серйозних гріхах, які несумісні з перебуванням у Церкві (таких як вбивство, в т.ч. аборти, блуд та перелюб, в т.ч. життя у так званому “цивільному шлюбі” без реєстрації, та відпадіння від віри у різних формах, в т.ч. звернення до інших релігійних практик, до гадалок та “цілителів”, викликання духів, різні форми магії та окультизму, та інші тяжкі гріхи щодо ближніх) — необхідне таїнство Покаяння, тобто сповідь. Сповідь та покаяння для людини, що вчинила тяжкі (“смертні”) гріхи, є власне таїнством повернення, повторним приєднанням до Церкви. І зовсім невірним є уявлення про те, що нібито у Соборуванні прощаються лише забуті гріхи. У молитвах таїнства ніде не йдеться спеціально про “забуті” гріхи, зажди мова йде про повне і цілковите прощення та зцілення.

Соборування не гарантує зцілення. Все залежить тільки від волі Божої, і ми не спроможні змусити Його зробити так, як вважаємо за потрібне. Як пише протопресвітер Олександр Шмеман, згадуючи про те, як під час Свого земного життя Ісус Христос спочатку прощав гріхи людям, яким потім дарував зцілення, “справжнє зцілення людини полягає не в відновленні — на якийсь термін! – її фізичного здоров’я, а у зміненні, справжньому перетворенні її сприйняття хвороби, страждань і власне смерті… Ціль таїнства – у зміні самого розуміння, самого прийняття страждань і хвороби, у прийнятті їх як дару страждань Христових, які Він перетворив на перемогу”.

Над ким звершується таїнство? З апостольського послання бачимо, що йдеться про таких хворих, які самі не можуть прийти до священика. Однак вже з давнини (з IV ст.) відома практика відправи Соборування не вдома у хворого, а у храмі. Пізніше на Заході, в Католицизмі, Соборування почали розуміти як “останнє помазання”, відправляючи його лише над тими, хто помирає. Для такого розуміння нема підстав, бо метою Соборування є зцілення людини, а не передсмертне напуття.

Досі серед православних богословів немає однозначної думки про те, чи можна відправляти Соборування над здоровими людьми. Практика звершення масових соборувань у Великий піст, а подекуди — і у інші пости, розповсюдилась в Українській Церкві лише в останні десятиріччя. Однак з Х століття відомі згадки про те, що помазування звершувалося не тільки над, власне, хворою людиною, життю якої загрожувала серйозна небезпека, але й усіма, хто перебував у її домі. У одному з грецьких рукописів ХІ століття йдеться про те, що разом із хворим помазання можуть прийняти не лише його домочадці: єлеєм помазують навіть дім, кімнати, двері, стіни, тому що хвороба людини впливає на усіх і усе довкола.

Загальне Соборування відоме і у Грецькій Церкві, звідки воно прийшло на Русь. У XVII столітті цей чин відправлявся у Великий Четвер та Велику Суботу. При цьому і у Греції, і на Русі при загальному Соборуванні людей помазували не сім разів, як коли відправляють таїнство над хворим, а тільки один раз — наприкінці чину.

Останнім часом набула поширення практика частого соборування людей, які не мають явних хвороб. Робиться це на тій підставі, що, мовляв, усі ми “хворі на гріх”. Це дійсно так, але грішні люди мають перш за все прагнути до покаяння та виправлення життя, а не соборування. А для цього людині потрібна серйозна внутрішня праця над собою.
13 квітня у нашому храмі було завершено таїнство єлеосвячення.
Наступне, і завершальне, таїнство Соборування упід час цьогорічного Великого остбуде звершено у четвер, 18 квітня.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.