Пасха Христова

З усіх великих свят нашого церковного року найбільш давній, урочистий і радісний — це Великдень. Він, як сказано в ірмосі 8 пісні Пасхального канону вранышньої: “Цар і Господь, свято над святами і торжество із торжеств”.

Святі Отці Церкви особливо наголошують на значенні і величі цього свята. “Пасха в нас, — каже святий Григорій Богослов у своєму пасхальному слові, — це свято над святами і торжество із торжеств, яке настільки перевищує всі інші торжества, не тільки людські, але і Христові, що на його честь відбуваються, наскільки сонце перевищує зірки”. А святий Іоан Золотоустий у проповіді на Пасху так звеличує Воскресіння Христове: “Де твоє, смерте, жало? Де твоя, пекло, перемога? Воскрес Христос – і ти провалилося. Воскрес Христос – і впали демони. Воскрес Христос – і радіють ангели. Воскрес Христос – і життя панує. Воскрес Христос – і нема жодного мерця в гробі, бо Христос воскрес із мертвих і став первістком померлих”.

Тож у світлому й радісному дні Воскресіння свята Церква закликає небо й землю до святої Божої радості: “Хай небеса достойно веселяться, хай радіє земля, хай святкує увесь світ видимий і невидимий, бо Христос устав, радість вічна” (Тропар 1-ї пісні канону).

Подія Воскресіння Христового у наших богослужбових книгах має такі назви: “Свята й велика неділя Пасхи”, “День святої Пасхи”, або “Свята Пасха”. Наш народ на означення свята Пасхи має ще слово “Великдень”, що означає “Великий День”, бо він величний своєю подією, своїм значенням і своєю радістю. Слово “пасха” походить від єврейського “песах”, що значить “перехід”. Тут мова ведеться про перехід Господнього ангела, який однієї ночі вбив усіх єгипетських первісткіів, коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ, а перейшов повз (єврейською – “песах”) хати ізраїльтян, одвірки домів яких були намащені кров’ю однорічного ягняти. Слово “пасха” у євреїв означало також ягня, якого заколювали на Пасху, а потім і сам день свята на згадку про визволення з Єгипту дістав назву Пасхи.

Для апостолів і перших християн ПАСХА – ПЕРЕХІД зробилася символом іншого переходу — подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували разом із іудеями свою християнську Пасху, але не радісну, а сумну і з постом, бо вона була для них річницею Христових мук і смерті.

Пасхальний агнець євреїв став для християн прообразом Ісуса Христа, Який, наче невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу. Звідси в богослужінні його називають пасхальним агнцем або коротко Пасхою. “Бо Пасха наша, — каже святий апостол Павло, — Христос, принесений у жертву” (1 Кор. 5, 7).

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.