Успіння Пресвятої Богородиці

Свято Успіння Богоматері встановлене Церквою з давніх часів. Про нього згадано у творах блаженного Єронима, блаженного Августина та Григорія, єпископа Турського. У IV столітті воно вже повсюдно святкувалося у Візантії. За бажанням візантійського імператора Маврикія, який здобув перемогу над персами 15 серпня, день Успіння Богоматері (з 595 р.) зробився святом загальноцерковним.

Але спочатку свято відзначалося не в один час: в одних місцях – у січні, в інших – у серпні. Так, на Заході, в Римській Церкві (у VII столітті) 18 січня святкувавли «Кончину Діви Марії», а 14 серпня – «Взяття на небо». Загальне святкування Успіння 15 серпня в більшості східних і західних Церков встановлюється лише у VIII-IX століттях.

Основною метою встановлення свята було прославлення Богоматері та Її Успіння. До цієї основної мети в IV-V століттях приєднується й інша – викриття помилок єретиків, які посягали на гідність Богоматері, зокрема, помилки коллірідіан, єретиків IV століття, які приписували Їй “божественну” й, відповідно, заперечували людську природу Пресвятої Діви (внаслідок чого заперечували і Її тілесну смерть).

У V столітті були написані стихири на це свято свт. Анатолієм, патріархом Константинопольським, а у VIII столітті – два канони святим Космою Маюмським і преподобним Іоаном Дамаскиним.

Євангеліє від Іоана розповідає про те, що Ісус, зазнаючи Хресних страждань, доручає Cвою Матір турботам улюбленого учня Іоана.

Пресвята Богородиця поселилася в будинку Іоана Богослова недалеко від Оливної гори. Вона була з тими, хто підтримував і стверджував молоду християнську Церкву. Віруючі в Христа приходили до Єрусалиму з дальніх країн, щоб побачити і почути Богородицю. Апостоли записали все, що Вона розповідала про Своє життя і про земне життя Свого Сина. Церковний історик Никифор Каліст детально виклав переказ, який передає обставини Успіння Божої Матері. Переказ заснований на свідченні священномученика Дионисія Ареопагіта і твору єпископа Сардійського Мелітона, складеного у II столітті.

Никифор Каліст писав про те, що багато з тих, хто не вірив у вчення Христа, зазіхали на життя Матері Божої. З будинку Вона виходила лише в церкву і завжди у супроводі близьких. Нерідко Вона приходила до Святого Гробу Господнього на Голгофу і там молилася. В одне з таких відвідувань Їй з’явився Архангел Гавриїл і повідав про швидке Її переселення з цього світу в світ Небесний, вручивши Їй у заставу пальмову гілку. Пресвята Богородиця розповіла про це Йосипу з Аримафеї, як про благу звістку, бо скоро Вона повинна була побачити Свого Сина. По молитві Божої Матері сталося так, що до часу Успіння до Єрусалиму з дальніх країн почали збиратися апостоли. Св. Іоан Дамаскин говорив, що вони злетілися, подібно до хмар і орлів, щоб послужити Матері Божій. Вона повідомила їм, що скоро покине їх. Під час бесіди з апостолами перед Нею дивним чином з’явився апостол Павло зі своїми учнями.

Настав час, коли мало статися Успіння Божої Матері. Апостоли оточили ложе, на якому перебувала Діва Марія. Раптове світло затьмарило полум’я свічок, і зійшов Сам Христос, оточений Ангелами

і Архангелами. Свідків цього охопив священний трепет. Божа Матір промовила: «Величає душа Моя Господа і зрадів дух Мій Богові, Спасу Моєму, бо зглянувся на смирення раби Своєї». Без страждання душа Пресвятої Діви покинула цей світ і відійшла до вічного життя.

Святі апостоли Петро, Павло, Яків та інші понесли ложе, на якому покоїлося тіло Пресвятої Богородиці, через весь Єрусалим у Гефсиманію. Над процесією з’явилася хмара світла і почулися звуки небесної музики. Про поховальну п оцесію донесли місцевій релігійній старшині. Вони послали варту, щоб розігнати процесію, але хмара спустилася до землі і закрила її від нападників. Були чутні кроки і спів, але нікого не було видно. Первосвященик Афонія спробував перекинути одр, але його руки були відсічені невидимою силою. Афонія жахнувся і розкаявся, він отримав зцілення і почав сповідувати вчення Христа. До вечора святі апостоли поклали тіло Пресвятої Богородиці у гробницю і закрили вхід у печеру великим каменем.

За Божим промислом апостол Фома не був присутній при похованні Богородиці. Він прийшов до Єрусалиму після двох днів на третій і почав плакати біля труни. Апостоли зглянулися над ним і відвалили камінь від гробу, щоб Фома міг прикластися до святого тіла Пріснодіви. Але тіло Її зникло, і в печері лежали тільки похоронні пелени. Пречиста Богородиця була узята на небо в тілі.

Про долю праведних і боговідданих християн в момент грядущого Другого пришестя Сина Божого святий апостол Павло спеціально наголошує, що “ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось; раптово, в одну мить, при останній сурмі; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми – перемінимося. Бо нетлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутися

у безсмертя. Коли ж тлінне це вдягнеться в нетлінне і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді здійсниться слово написане: “Поглинута смерть перемогою”. Смерте! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?” (1 Кор.15:51-55).

Свято Успіння Пресвятої Богородиці урочисто здійснюється в Гефсиманії, на місці Її поховання. Тут зведено храм, в якому зберігаються похоронні пелени Матері Христової. У IV столітті священний покрив був перенесений у Влахернський храм. У 866 році флот Київської Русі підійшов до Константинополя, і місто було в облозі язичників. Імператор і Патріарх Константинопольський молилися цілу ніч у Влахернському храмі, а потім занурили похоронну ризу Богоматері в море. Раптово здійнялася буря і розметала кораблі в різні боки. Русь тоді зазнала поразки, й це знаменувало блискучу перемогу християнства та наступне прийняття Київською державою правдивої – спасаючої і благодатної віри Христової.

З нагоди свята у нашому храмі була відслужена Божественна літургія та молебінь до Пресвятої Богородиці.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.