13 грудня Церква вшановує пам’ять Андрія Першозванного — апостола з числа Дванадцяти.
Апостол Андрій народився у мальовничому містечку Віфсаїді, на березі Генісаретського озера.
Він був рибалкою і братом апостола Петра. Їх родина була незаможною, але благочестивою і дружною. Коли поширилася чутка про те, що на Йордані з’явився пророк (Предтеча), який навчає про швидке настання Судних часів, Андрія від всієї родини відрядили піти і подивитися, що там відбувається. На Йорданія Андрій зробився учнем Іоана Хрестителя і там же понайомився з Христом.
Ця розповідь пояснює нам, чому Андрій отримав ім’я “Першозванний”, бо він був першим, хто став учнем Ісуса. Потім Ісус до часу відсилає Андрія додому, і той повертається до своїх звичайних обов’язків. Можна уявити, як тривожно стискалося серце Андрія, коли він чув від людей про вчення і чудеса Спасителя. Він думав, чому Христос не кликав його. Безсумнівно, що це питання Андрій багато разів обговорював із братом – Симоном, який отримав від Ісуса дивне ім’я: Кифа, з арамейської – “камінь”, що грецькою звучить “Петрос”. Але ось: «Як проходив же він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були, і каже їм: “ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей”. І вони зараз покинули сіті, та й пішли за Ним».
Євангеліє мало повідомляє нам про те, яке місце посідав Андрій серед інших учнів. Про Петра, який був старшим з Дванадцяти і став першоверховним апостолом, йдеться більше, та ще про самого молодшого з них, про юного Іоана. Всі апостоли були один одному братами, і всі були рівними. Вони однаково ділили дах і їжу з Ісусом, всі слухали Його притчі, були свідками Його чудес. Апостол Андрій разом з іншими учнями був присутній на Тайній Вечері, а потім разом з усіма ними зазнав жаху, коли Ісуса схопили і засудили до смерті. Андрій був свідком воскресіння і вознесіння Христового і стяжав дари Святого Духа у Сионській горниці у свято П’ятидесятниці. Згідно з давнім переказом, апостоли кинули жереб і відповідно до нього вирушили проповідувати Євангеліє в різні країни. Святому Андрію випав жереб проповідувати у Фракії і Скіфії. Тому апостол Андрій проповідував і на берегах Чорного моря. В результаті аналізу згадок Скіфії у творах поета Овідія (43 р. до Р. Х. — 18 р. по Р. Х.), майже сучасника Андрія Першозванного, можна окреслити її межі в той час. Ця країна, за часів Овідія, займала територію на північ від Чорного моря, що простягалася від гір Кавказу, Меотиди (Азовське море) і річки Танаїсу (Дон) до річки Гіпанісу (Південний Буг), на заході і включала в себе Кримський півостровів, а на півночі обмежувалася Скіфськими, або Рифейскими, горами. На думку багатьох дослідників, словом «скіфи» пізньоантичні і ранньовізантійські автори могли позначити інші народи, що жили у Північному Причорномор’ї, тобто на колишніх скіфських землях.
Давньоруські перекази («Повість минулих літ» — початок XII століття) повідомляють про відвідини апостолом Андрієм земель, на яких згодом виник Київ, і простежують шлях апостола аж до Новгорода і до північних руських земель.
Близько 70 року апостол Андрій зазнав мученицької смерті. Це сталося в місті Патрах. Святого Андрія розіп’яли на Х-подібному хресті, який відтоді зветься “Андріївським”.
Голова апостола Андрія і частки хреста, на якому він був розіп’ятий, зберігаються в Патрах (Греція). Інша частина мощей апостола знаходиться в місті Амальфі (Італія).
Андріївський хрест (білий на блакитному тлі) зображений на офіційному прапорі Шотландії. З давніх часів апостол Андрій шанується як небесний покровитель цієї країни. Уже в кінці XIII століття хрест у вигляді «Х» з’являється на державних шотландських печатках. У 1606 році прапор став частиною державного стяга Великобританії, більш відомого в народі як Юніон Джек — Союзний гюйс (корабельний прапор).
Частка мощей святого апостола Андрія Першзванного зберігається у нашому храмі: у релікварії Всіхсвятського приділу.
