Священномученик Кипріан Нікомидійський

15 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Кипріана і мучениці Юстини. Саме до них моляться християни від нечистих духів та різного роду чаклувань.
Майбутній священномученик народився і жив в Антіохії й до свого навернення до Христа був знаменитим волхвом (чаклуном). З юних літ він почав вивчення «філософії та волхвування» для удосконалення в таємних науках та чаклунському мистецтві. Для цього Кипріян подорожував Азією, Грецією, Єгиптом і всюди навчався у знаних язичницьких жерців. Оселившись в Антіохії, майбутній святий почав виявляти чудеса свого чаклунського вміння, якого навчився під час своїх подорожей. Незабаром він зробився відомим у своєму місті; всі погани ставилися до нього з повагою та острахом. Багато хто звертався до нього у різних своїх потребах, і він допомагав їм: одним на блудодіяння, іншим – на помсту, третім – на крадіжку.
У той час в Антіохії жив один поганський жрець, на ймення Едесій, з жінкою та дочкою Юстиною, яка, випадково познайомившись з християнським вченням, охрестилася сама й навернула до Христа своїх батьків. Бувши вродливою, Юстина привернула до себе увагу одного багатого юнака з нехристиян на ім’я Аглаїд. Він почав просити її погодитися бути йому за дружину, але Юстина, віддавши всю свою любов Христу, відмовилася від шлюбу з поганцем і ретельно уникала навіть зустрічі з ним. Відмова її ще більше розпалила пристрасть юнака, і він всіляко переслідував її, але не міг досягти успіху. Тоді він зважився звернутися до знаного чаклуна Кипріяна і просив його посприяти своїм мистецтвом для навернення до нього серця Юстини. Кипріян, сподіваючись на багату винагороду, справді використав усе можливе, щоб схилити Юстину до шлюбу з юнаком, який покохав її. Але всі його чари лишалися безуспішними. Збережена силою своєї любові та відданості до Господа, Юстина була непохитною.
Тим часом у місті трапилася моровиця, і в народі поширилася чутка, що це могутній волхв Кипріян, якому не вдаються його волхвування стосовно Юстини, мститься за неї цілому місту, наславши на народ смертельну хворобу. Весь народ приступив тоді до Юстини та благав її умилостивити волхва згодою одружитися з Аглаїдом. Але Юстина і тепер лишилася непохитною в своєму рішенні. Вона заспокоювала народ, обіцяючи йому допомогу Божу і скоре визволення від хвороби. І справді, тільки-но помолилася вона Богові своєю чистою молитвою, хвороба відступила.
Отже, могутній поганський волхв був посоромлений смиренною християнською дівою. Але ця поразка послужила самому Кипріяну на спасіння; вона змусила його замислитися з приводу того, чому він досі служив. Він зрозумів, що є щось вище, ніж його знання й таємниче мистецтво, ніж та темна сила, на сприяння якої він розраховував. Він зрозумів, що все це – ніщо перед пізнанням Того Бога, Котрого сповідує Юстина. Дійшовши такого висновку, він вирушив до християнського єпископа Анфима, розповів йому про свої помилки та омани, передав йому всі свої згубні книги для спалення і, напоумнений єпископом в істинах християнської віри, прийняв святе хрещення. Через рік він був висвячений на священика, а згодом зробився навіть єпископом. Юстина була тоді висвячена ним на дияконису й поставлена начальницею громади християнських дів. В 304 році святих Кипріяна та Юстину за поширення та утвердження християнського вчення було скарано на мученицьку смерть. Мучили святих довго, проте вони безперестанку славили Христа та благоговінням усе терпіли. Кинули святих в кипячий конов, але їм це не зашкодило, тоді вислав мучеників до царя Клавдія в Нікомидію, а той святих наказав усікти мечем.
Ось як описується їхня славна смерть в “Житія святих” Димитрієм Тупталом (Ростовським): “І коли приведені були на смертне місце, попросив Кипріян собі часу на молитву через те, щоб Юстина раніше була усічена: боявся-бо, щоб не застрашилася, бачачи смерть його. Вона ж весело голову свою під меча прихилила і до Жениха, Христа свого, відійшла. Бачачи ж неповинну смерть їхню, якийсь Феоктист, що стояв там, вельми жалів їх; розпалившись духом до Бога, припав до святого Кипріяна, цілуючи його і визнаючи себе християнином, і тоді з ними на усічення й Феоктист був засуджений і, так посічені, віддали душі свої у руки Божі, тіла ж їхні шість днів лежали не поховані. Були там одні подорожні, вони таємно викрали їх і в Рим відвезли, де віддали жоні одній чесній та святій, на ім’я Руфина, що була родичкою Клавдія-кесаря. Та поховала з пошаною тіла святих Христових мучеників Кипріяна, та Юстину, та Феоктиста. При гробі їхньому численні зцілення бували тим, що приходили туди.
Частка мощей священномученика Кипріана зберігається у нашому храмі: у релікварії Всіхсвятського приділу.
Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.