Святий Феодосій Великий

Феодосій Великий (Кіновіарх; бл. 424, Кападокія — 529, Палестина) — авва, пустельник, засновник спільножительного чернецтва в Палестині. Шанується в лику преподобних, пам’ять в Православній Церкві здійснюється 24 січня.
Святий Феодосій народився в селі Маґаріяс, в Кападокійському краї. Батьки – благочестивий Проересій та Євлогія. З дитинства він мав дуже гарний голос і тому був посвячений в церковні читці. Близько 451 року Феодосій вирушив у Єрусалим. По дорозі в Антіохії він зустрівся зі святим Симеоном Стовпником, який як сказано житії, «обнявши, цілував богонатхненного юнака і прорік йому, що пастирем словесних овець буде і багатьох порятує від мисленого вовка, й інше, що має бути з ним, передбачив і, благословивши його, відпустив.».
В Єрусалимі святий Феодосій відвідав місця євангельських подій і став учнем преподобного Лонгіна, що жив при «стовпі Давидовому» (стародавня вежа в Єрусалимській фортеці, біля Яффських воріт). За дорученням Лонгіна Феодосій переселився до церкви Пречистої Владичиці Богородиці, яка була побудована благочестивою і чесною вдовою Гликерією на півдорозі між Єрусалимом і Вифлеємом, але бажаючи усамітнення, він через деякий час пішов у пустелю і оселився в печері, в якій, за переказами, зупинялися волхви, що прийшли поклониться новонародженому Ісусу.
Незабаром навколо Феодосія утворилася чернеча громада і «Затісною була печера, щоб помістити таку кількість. Приступивши-бо, браття надокучали преподобному, щоб монастир поза печерою підняв і загороду широку для словесних щоб влаштував овець.». На прохання ченців вибрати місце для будівництва монастиря Феодосій взяв кадильницю, вклав у неї холодні вугілля, фіміам і вийшов у пустелю: і пройшов багато пустельної землі, аж до місця, названого Кутила, і до берегів смоляного озера…замислив повернутися в печеру…. коли раптом вийшов із кадильниці дим запашний, бо вугля запалилося вельми, і пізнав святий, що то є місце, на якому ж благозволив Бог обителі бути створеній, — не язиком, але вогнем чудесно назнаменоване.
На цьому місці була побудована церква, келії і незабаром виникла велика обитель, що отримала назву “Лавра Феодосія Великого”. У ній був запроваджений монастирський статут Василія Великого і лавра стала першим монастирем Палестини, до кінця життя Феодосія в ній проживало до 400 монахів.
У палестинській пустелі Феодосієм було влаштований низку будинків для паломників та лікарень. У лаврі було побудовано декілька церков, богослужіння в яких проходило різними мовами: «у великій-бо церкві Пречистої Богородиці- греки, а в іншій – іверійці, у третій – вірмени своїми мовами правило церковне співали сім разів на день».
Феодосій був другом преподобного Сави Освяченого. При єрусалимському патріархові Салюстію (486-494 роки) ченці палестинської пустелі звернулися до нього з проханням поставити «Феодосія і Саву архімандритами та начальниками всіх монастирів, що знаходяться близько Святого Міста». Патріарх задовольнив прохання ченців, Феодосій став архімандритом всіх палестинських спільножительних монастирів (кіновій) і отримав своє прізвисько – «Кіновіарх».
У період правління імператора Анастасія I в столиці імперії загострилися монофізитські суперечки, почалися заперечення рішень Четвертого Вселенського собору. Імператор, що дотримувався монофізитства почав гоніння, у відповідь на які Феодосій від імені палестинських ченців направив йому напучування, а потім, прийшовши в Єрусалим, в храмі Гробу Господнього з амвону проголосив: «Тим, хто чотири святі Вселенські Собори не приймає, як же і чотири Євангелія, анафема хай буде!». За свої опозиційні дії святий Феодосій був ув’язнений, а звільнився лише після смерті Анастасія (518 рік).
Боротьба Феодосія з монофізитами отримала позитивну оцінку з боку Папи Римського Фелікса і Антіохійського архієпископа Єфрема, які направили преподобному свої послання.
Помер авва Феодосій у 529 році, у віці 105-ти років, після тривалої хвороби («лежав на одрі хвороби цілий рік»). Тіло його було поховано в печері “Трьох волхвів”.
Монастир Феодосія проіснував до XV століття. В 1900 році руїни монастиря прийняв православний Патріарх Єрусалиму, і поселив там ченців.
Перше Житіє святого було складено через рік після його смерті Феодором, єпископом Петрським. Воно являло собою похвальне слово святому. Друге Житіє було складено Кирилом Скіфопольским. Воно було меншим за обсягом, але містило в собі більше фактів і дат. Дослідники виявили значний комплекс літературних джерел Нестора Літописця, – в їхньому числі і “Житіє” Феодосія Кіновіарха та Євфимія Великого, Сави Освяченого, Іоана Мовчальника. На Русі був відомий слов’янський переклад, зроблений по тексту Феодора Петрського і два коротких Житія, спочатку входили до складу Пролога.
Преподобний Феодосій за життя здійснював багато зцілень та інших чудес, приходячи на допомогу бідним. Одного разу він молитвою погубив сарану, яка спустошувала поля в Палестині, за його посередництвом воїни зберігали своє життя, рятувалися в кораблетрощах і отримували порятунок заблукані в пустелях. Братія отримувала за молитвами авви одяг, помножувались хліби.
Одного разу преподобний велів вдарити в било (дзвін), щоб братія зібралися на молитву, і сказав: “Гнів Божий насувається на східну країну”. Через кілька днів стало відомо, що сильний землетрус зруйнував місто Антіохію в той час, коли преподобний закликав ченців на молитву. Перед своєю кончиною преподобний Феодосій закликав до себе трьох улюблених єпископів і відкрив їм, що скоро відійде до Господа.
В іконографії святий зображується як старий чернець в одежах великої схими. Він має довгу (в деяких сценах, сягає колін), білу бороду. Його руки складені в молитві на грудях або в обох руках тримає сувій. Іноді, коли сувій розгорнутий, то можна прочитати: «Піклуйтесь про себе і своє стадо».
Мощі преподобного авви Феодосія знаходяться в Єрусалимі в Храмі Гробу Господнього.
Також частка його мощей є і у нашому храмі: у релікварії Всіхсвятського приділу.
Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.