Після п’ятничної вечірні з літургією Ранішосвячених Дарів, коли розпочалося вже богослужіння 1-ї суботи Великого посту, Православна Церква згадує пам’ять святого великомученика Феодора Тирона.
Після заамвонної молитви кліриками храму був відправлений Молебінь із каноном святому великомученику Феодору Тирону та чином освячення колива.
Святий великомученик Феодор Тирон був римським воїном у місті Амасії, провінції Понт. Під час гонінь на християн, яке вчинив імператор Максиміан Галерій, місцевих віруючих, у тому числі Феодора, змушували зректися Христа і принести жертву ідолам. Феодор відмовився це зробити, за що його було катовано та кинуто до в’язниці. Там, як оповідає “життя” святого йому з’явився сам Господь Ісус Христос і утвердив подвижника. Згодом Феодора знову катували, втім він мужньо витерпів їх і не зрікся Христової віри. Врешті правитель прирік його на спалення. Сталося це 305 року.
В часи святого рівноапостольного імператора Костянтина Великого гоніння на Церкву припинилися – сам імператор став християнином. Втім за часів правління одного з його наступників, Юліана Відступника (361 – 363), настала нетривала язичницька «реакція». Юліан не чинив кривавих гонінь, втім всіляко протидіяв Церкві Христовій. Зокрема був випадок, коли він, бажаючи познущатися з християн, на початку Великого посту наказав управителю Константинополя таємно окропити продукти на ринках ідоложертовною кров’ю. Отож злий задум Юліана Відступника був зрозумілий, тим більше що знущання він запланував саме на час Великого посту. Втім, саме святий великомученик Феодор Тирон з’явився уві сні Константинопольському архієпископу Євдоксію, сказавши, щоб християни нічого не купували на ринках, а харчувалися «коливом» – стравою зі звареного із медом зерна пшениці.
Саме тому Церква і встановила вшановувати пам’ять святого великомученика Феодора Тирона у першу суботу Великого посту. У навечір’я суботи – у п’ятницю, після заамвонної молитви на Літургії Ранішосвячених Дарів, у храмах звершується молебінь із каноном святому великомученику Феодору Тирону, під час якого і освячується коливо.
