7 липня Свята Православна Церква відзначає одне з найбільших християнських свят – Різдво Іоана Хрестителя. Свято встановлене на згадку про події, пов’язані з народженням Іоана Хрестителя, які описані в Євангелії від Луки (Лк. 1:24-25, 57-68, 76, 80). За вченням юдаїзму, перед приходом Месії повинен був з’явитися Його попередник – ”предтеча” (передуючий), яким, у відповідності з пророцтвом Малахії, (Мал. 4:5) вважається пророк Ілля.
В християнстві вчення про провісника Месії – Ісуса Христа – пов’язане з образом пророка Іоана Хрестителя, який відновив і продовжив служіння Ілії. Як оповідає Євангеліє, сам Ісус сказав про Іоана: “Ілля він, що має прийти” (Мф. 11:14).
Пророк Іоан Хреститель був сином священника Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці, коли вони були у похилому віці й вже не сподівалися на потомство. Він був посланий Богом, щоб приготувати обраний народ до визнання Ісуса Христа Месією. Жили його батьки біля Хеврону (у Нагірній країні), на південь від Єрусалиму. Він був по материнській лінії родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше від Господа. Як оповідає євангелист Лука, архангел Гавриїл, з’явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в нього сина. І ось у благочестивого подружжя, до похилої старості позбавленого розради мати дітей, нарешті народжується син, якого вони випрохали у молитвах.
З милості Божої, він уник смерті серед тисяч убитих немовлят у Вифлеємі і його околицях. Святий Іоан виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння суворим життям — постом і молитвою. Він мав грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом і акридами (різновид сарани). Іоан залишався пустельником доти, поки Господь не покликав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.
Корячись цьому покликанню, пророк Іоан з’явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). До ріки перед святом Очищення у великій кількості сходився народ для релігійних обмивань. Тут і звернувся до них Іоан, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів. Сутність його проповіді полягала в тому, що перше, ніж одержати зовнішнє обмивання, люди повинні очиститися духовно, і в такий спосіб приготувати себе до прийняття Євангелія.
Іоан Хреститель розпочинає свою проповідь з жовтня у Ювілейний, ”п’ятнадцятий рік Тиверія”. Месія проголошує ”сприятливий рік” Всевишнього для виконання пророцтв Ісаї. 61:1-2 (цитати наведено також з Іс. 58:6; пор. Лук. 4:18-21).
Іоан Хреститель почав проповідувати в жовтні 27 р. н.е. Христос почав проповідувати з часу взяття Іоана Хрестителя під варту, тобто в 28 році н.е., який є роком ”повернення” в новому Ювілеї. Отже, проповідь Христа почалася на початку нового сорокалітнього ювілейного циклу.
Коли очікування Месії досягло найвищого ступеню, прийшов до Іоана на Йордан хреститися і Сам Спаситель світу, Господь Ісус Христос. Хрещення Христа супроводжувалося дивом — богоявленням (сходженням Святого Духа у вигляді голуба та голосом Бога Отця з неба: «Цей є Син Мій улюблений…»)
Одержавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іоан говорив народові про Нього: «Ось Агнець Божий, Який бере на Себе гріхи світу». Почувши це, двоє з учнів Іоана приєдналися до Ісуса Христа. То були апостоли Іоан (Богослов) і Андрій (Першозванний, брат Симона Петра).
Хрещенням Спасителя пророк Іоан завершив своє пророче служіння. Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього. Пророк Божий відверто викривав царя Ірода Антипу за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно жив з Іродіадою, дружиною свого брата Филипа (Лк. 3, 19, 20). За це він незабаром постраждав. Ірод Антипа, (правитель Галилеї, син царя Ірода Великого) наказав посадити пророка Іоана до в’язниці.
У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з’їхалося багато знатних гостей. Соломія, дочка нечестивої Іродіади, своїм танцем під час бенкету до того догодила Іродові та гостям, що цар із клятвою обіцяв їй дати все, чого не попросить вона, навіть до половини свого царства. Танцівниця, за порадою матері, негайно ж попросила дати їй на блюді голову Іоана Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше поважав і слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Вельми засмучений від такого прохання, він, одначе, не зміг порушити дану ним при гостях клятву і послав стража в темницю, який відітнув Іоану голову, віддав її Соломії, а та віднесла голову матері.
Іродіада попроколювала язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоана, дружина домоправителя Іродова Хузи, поховала святу голову Іоана Хрестителя на Елеонській горі, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Іоана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні і поховали у Севастії, там, де відбулося злодіяння. Після вбивства святого Іоана Хрестителя Ірод продовжував правити ще певний час. Понтій Пилат, правитель Юдеї, посилав до нього зв’язаного Ісуса Христа, над Яким той насміявся (Лк. 23, 7-12).
Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Соломією ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно до того, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, безпомічно смикалася в крижаній воді. Зрештою гострий лід перерізав шию. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Іоана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод зазнав гніву римського імператора Кая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий в ув’язнення.
Іоан Хреститель, якого ще називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, Котрому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом» (Мк. 1, 7-8).
За відважне проповідування і напоумлення навіть найбезбожного царя Ірода Іоанові відтяли голову, яку християни дуже вшановують. Частина його святих мощей похована у Севастії.
Цар Ірод Антипа наказав, на бажання дочки Іродіяди Саломії, під час бенкету відрубати голову св. Іоанові Хрестителеві. Аж через 300 років відкопали її в полі за Божим одкровенням двоє монахів. Це було першим віднайденням голови святого Іоана Хрестителя.
Потім ченці передали її на зберігання вбогому гончареві. Врешті, цей скарб один єретицький священик залишив у печері в Емесі. Згодом у тій печері оселилися правовірні ченці. Їхньому ігуменові Маркелові увісні з’явився св. Іоан і сказав: «Бог дарує вам мене», вказавши, де шукати голову. Так сталося друге віднайдення голови св. Іоана Хрестителя.
Серед інших святих Іоан Хреститель має найбільшу пошану — протягом церковного року на його честь святкується аж шість дат. Празник зачаття, різдва, усікновення голови, перше і друге знайдення голови, третє знайдення голови і собор після святв Богоявлення.
У східних слов’ян і народів Прибалтики свято Різдва Іоана Предтечі за часом збігалося з поганським святом літнього сонцестояння (слов. Купало, балтійське -: Ліго), тому в народі він став називатися днем ”Івана Купала”. Багато поганських елементів досі збереглося у народній обрядовості цього свята: танці і хороводи, перестрибування через вогонь (древній очищувальний обряд), скочування в ріку палаючих коліс, кидання вінків тощо, які не мають відношення до християнського свята і засуджуються віровченням.
