Велике, або йорданське, водосвяття буває лише двічи на рік: у Навечір’я Богоявлення і на саме свято Господнього Хрещення – Богоявлення (“Йордан”). У перших сторіччях перед великими святами, такими як Пасха, Зіслання Святого Духа чи Богоявлення, відбувалося урочисте хрещення новонавернених, що звалися “оголошеними”.
У зв’язку з таїнством Хрещення здійснювалося освячення води. Деякі історики вважають, що велике водосвяття в Навечір’я Свята Богоявлення первісно стосувалося не Христового хрещення, а лише хрещення обраних. Це можна зрозуміти з першої молитви йорданського водосвяття, яка є однаковою з молитвою освячення води при таїнстві Хрещення.
Перші чотири століття не дають ясних свідчень про час, коли відбувалося Богоявленське освячення води. Святий Іоан Золотоустий у своїй проповіді на свято Богоявлення говорить про водосвяття опівночі, “бо цього дня, — каже він, — хрестився Христос і освятив природу води”. З V ст. освячення води скрізь відбувається у Навечір’я Різдва Христового, яке первісно святкувалося з Богоявленням в один день.
Історики Георгій Кедрін (XII ст.) та Феодор Читець свідчать, що Константинопольський патріарх Петро, сучасник імператора Зенона (474-491), першим запровадив звичай здійснювати водосвяття під вечір – у Навечір’я Різдва Христового.
У першому тисячолітті у Грецькій Церкві на практиці було лише одне йорданське водосвяття, а саме, у Навечір’я Різдва Христового. Давні грецькі пам’ятки свідчать лише про одне водосвяття. У грецькому Типіконі Синайської бібліотеки від XII ст. засвідчено освячення води лише в Навечір’я Різдва Христового, а про водосвяття в дні свята сказано: “А після утрені нема другого освячення води”.
У Типіконі патріаршої бібліотеки в Єрусалимі XIV сторіччя сказано: “Треба вам і це знати, що в Типіку Великої Церкви (тобто Царгородської) приписане одне водосвяття, а саме, в Навечір’я Хрещення Христового. Також типіки Студійського монастиря і Єрусалиму приписують одне водосвяття, бо Христос тільки один раз хрестився, а не двічи”.
З XI ст. існує звичай, щоб освячувати воду два рази: у Навечір’я Богоявлення та в день свята. Цей звичай подвійного водосвяття у XIII столітті стає загальновизнаним. Уже у типіку Венеціанської бібліотеки 1387 року згадується про два водосвяття: у Навечір’я Богоявлення і в день свята після великого славослів’я. У Типіку руського Андріївського Скиту на Афоні з XV ст. сказано про велике водосвяття в Навечір’я Богоявлення
після молитви і на саме Богоявлення після утрені. Причину подвійного водосвяття пояснюють тим, що водосвяття в Навечір’я Різдва Христового вважається символом колишнього хрещення оголошених, а водосвяття в день свята відбувається в пам’ять Христового хрещення в ріці Йордані. Тому перше водосвяття відбувалося раніше в притворі храму, де колись хрестили оголошених, а водосвяття в день свята буває на ріках, біля джерел чи криниць поза церквою, бо й Христос охрестився у ріці.
За традицією, 18 січня, у Хрещенське Навечір’я, у нашому храмі були відправлені Царські часи, Зображальні, Вечірня у поєднанні з Літургією святителя Василія Великого, по завершенню якої відслужено чин Великого освячення води (Великої Агіасми).
