Різдво Христове

7 січня (25 грудня за старим стилем) Православна Церква святкує Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Слід зазначити, що протягом перших трьох століть християни не мали окремого свята Різдва Христового. Вперше його почали святкувати лише в IV ст. Різдво тривалий час святкувалося разом із святом Богоявлення 6 січня. Це торжество поєднувало у собі Різдво Христове і Хрещення Господнє (Богоявлення). Західна Церква перша відокремила Різдво Христове від Богоявлення і почала святкувати його осібно. Вперше святкування Різдва 25 грудня було в Римі 353 року.
У Східній Церкві вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового зіграли троє Отців: святі Василій Великий, Григорій Богослов та Іоан Золотоустий. Святий Василій Великий був першим, хто почав святкувати Різдво Христове 25 грудня в Кападокії між 371 і 374 роками. Григорій Богослов запровадив цю традицію у Константинополі від 379 року. Святитель Іоан Золотоустий закликав віруючих в Антіохії 386 року до шанування свята Різдва Христового, наводячи докази, що це свято швидко розповсюджується; що 25 грудня є днем народження Спасителя, що підтверджується документами про перепис за правління імератора Августа, які зберігалися в Римі, та інші. (Бесіда на Різдво Христове).
В Єрусалимі Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 р. У Священному Писані не вказується ні день, ні рік, коли, саме народився Христос. Але чому обрано саме 25 грудня за Юліанським календарем (старий стиль), днем народження Христа, коли Євангелисти не дають щодо цього дня жодної вказівки – є декілька версій.
Дату 25 грудня було встановлено не відразу. Климент Олександрійський (150—215рр.) писав не без іронії про тих, що покладають точну дату народження Христа. Хоча сам він указував на 17 листопада, як на день народження Ісуса Христа, але, на жаль, не залишив жодних пояснень, чому він цю дату вважав правдивою.
День 25 грудня встановився у Римській Церкві на початку IV ст. Перше свідчення цього виникло у так званому «Календарі Філокала» . Вибір 25 грудня пов’язаний із язичницьким солярним (сонячним) святом «Народження Сонця Непереможного» (коли після зимового сонцестояння починає збільшуватися сонячний день). Це язичницьке свято з прийняттям у Римі християнства наповнилося новим змістом: народження Христа почало сприйматися як «Народження Сонця Правди». В той же час у Cхідних Церквах: Єрусалимській, Антіохійській, Олександрійській і Кіпрській — свято Різдва Христового поєднувалося зі святом Хрещення Господнього 6 січня під загальною назвою Богоявлення (святкування Різдва разом із Богоявленням в деяких Східних Церквах тривало до кінця IV ст., в інших — аж до VI ст. Отці Церкви не раз вказували на символічне значення цього дня. Св. Іоан Золотоустий говорив: “Люди називають святий день Народження Господнього днем нового сонця. …”. І блаженний Августин писав: «Ми святкуємо день 25 грудня не задля народження сонця, а задля народження Того, хто те сонце сотворив».
Пізніше, день народження Христа пов’язували з початком весни, який, за Юліанським календарем, припадав на 25 березня – день народження світу. Ще одним тлумаченням дати святкування Різдва Христового 25 грудня стало наступне: місяць і день смерті Христа точно відомий із Євангелій, а (за поширеним уже в ранній період церковним переказом) Христос повинен був перебувати на землі повне число років (як число досконале); звідси випливало, що Христос був зачатий в той самий день, в який і постраждав, тобто у день юдейської Пасхи, яка того року припала на 25 березня; відраховуючи від неї 9 місяців, отримували дату народження Христа 25 грудня. Згідно з однією сучасною гіпотезою, вибір дати Різдва стався з тієї причини, що спочатку християни святкували в один і той самий час Боговтілення (під яким розумілось зачаття Христа, тобто Благовіщення) і Пасху. Ісус Христос, як істинний другий Адам, зачався в утробі Пресвятої Діви Марії в час весняного рівнодення – 25 березня – саме тоді, коли, за найдавнішим переказом, був створений Богом Адам, а через 9 місяців мало бути й Різдво Христове 25 Грудня – у день зимового сонцестояння.
Також серед дослідників Священного Писання була думка, що праведний Захарія був первосвящеником і подія явлення Ангела йому сталася за завісою у “Святому Святих” Єрусалимського храму, куди первосвященик входив лише один раз на рік, в день очищення. Цей день припадав за нашим сьогоднішнім календарем на 23 вересня. Саме цей день і почали вважати днем зачаття Іоана Предтечі. У шостий же місяць після цієї події сталося Благовіщення Пресвятій Діві Марії, яке і стали за логікою святкувати 25-го дня місяця березня, а через дев’ять місяців, тобто 25 грудня, вважалося, і народився Господь наш Ісус Христос — Світло для світу, Cонце правди, під час зимового рівнодення, коли день вже починає збільшуватися, а ніч зменшуватися. На підставі різних версій і пояснень дат народження Христа було остаточно прийнято рішення на Третьому Вселенському Соборі 431 року у Ефесі про святкування Різдва Христового 25 грудня.

З нагоди свята у храмі на честь ікони Божої Матері “Живоносне Джерело” були відправлені урочисті Богослужіння. 6 січня ввечері служилася Всенічна (Велике Повечір’я з літією та Вранішня). Різдво цього року випало на неділю, тому було пошановане двома Божественними Літургіями, під час яких велика кількість вірних заричастилися Тіла і Крові Христових. По завершенні служби священнослужителів і парафіян порадували своїм виступом вихованці нашої Недільної школи, котрі віршами і піснями прославляли народження Спасителя. Настоятель храму отець Валерій Семанцо подякував дітям за їх старання і виступ.
На богослужінні цього дня була присутня Ірина Олексіївна Романенко, начальник Відділу Святошинської РДА з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю. Вона від імені голови Святошинської РДА Володимира Олександровича Каретка привітала присутніх з Різдвом Христовим та вручила діткам святкові подарунки.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.