Святий священномученик Харлампій

23 лютого – пам’ять священномученика Харлампія. Святий Харла́мпій або Харала́мпій, єпископ Магнезійський (грец. Άγιος Χαράλαμπος, лат. Charalampus, Charalambos, Haralampus, Haralampos, Haralabos Haralambos, нар. бл. 89 р. — † 202) — ранньо-християнський святий, єпископ і мученик зі Греції. Його ім’я означає “сяючий від радості”.
Він був єпископом Магнісії (Фессалоніки, Греція) і поширював Євангеліє в цьому регіоні протягом багатьох років. Однак, коли новина про його проповіді досягла влади області, а було тоді гоніння на християн за імператора Севера. Тоді проконсул Луціян і воєначальник Луцій, заарештували 113-літнього старця і притягнули до суду, де він визнав свою віру в Христа і відмовився принести жертву ідолам.
Незважаючи на похилий вік, він був безжально підданий тортурам. Кати жорстоко його катували: підвішували на риштуванні і здирали залізними гаками шкіру, а він тільки відважно говорив: «Дякую, брати мої, що ви обстругали моє старе тіло, бо цим ви оновили мого духа, який бажає одягнутися в нове, вічне життя».
Побачивши віру святого та його подвижництво воїни Порфирій і Ваптос теж навернулись до істинної віри Христової і були страчені.
Також і троє жінок, що на страждання мученика дивилися, увірували в Христа і прославили пресвяте і всесильне ім’я Його — тож і тих зразу було посічено.
Життєпис говорить, що воєначальник Луцій,сам узяв катівське знаряддя і почав мучити святого Харлампія, стругаючи сильно тіло його. І зразу відпали руки йому від ліктів, наче мечем їх відтяло, і, прилипши до тіла мученика, висіли. Проконсул Луціян плюнув в обличчя мученикові. І зразу голова проконсула обернулася задом наперед, і було лице його ззаду. Залунав голос із хмари пролунав, мовлячи: “Харлампію, світильнику земний, ти, що небо осяваєш, співтоваришу ангелів, співмешканцю пророків, друже апостолів, співвоїне мучеників і моєї бесіди достойнику, почув Я молитви твої і прийняв слова уст твоїх, нехай буде слово твоє зціленням для хворих”. Луціян та Луцій відразу зцілились та ймовірно стали християнами.
Воїни вбили гострі залізні цвяхи в ціле тіло Христового мученика. Бороду ж його, що довгою була, вплели у мотузку, на шию покладену, та тягнули святого по дорозі, ведучи до царя.
Святий Харлампій молився, щоб Бог дарував місцю, де його мощі будуть спочивати, особливу благодать, там не буде ні голоду ані хвороби.
Побачивши таку мужність Харлампія, багато поган навернулося до Христа. Під час його мук діялися численні чудеса. Харлампій заснув спокійно в Бозі ще до того, як йому відрубали голову.
Старець прославив Бога мученицькою смертю у Писидській Антіохії 202 року.
Переказ свідчить, що дочка імператора Галина, яка навернулась у християнство і стала блаженною, обвила його чистими плащаницями, пахощами ж і дорогоцінним миром помастила, і в ковчег золотий вклала, славлячи Бога.
Частка мощей святого Харлампія, який вважається покровителем чиновників, обтяжених труднощами та душевнохворих, знаходиться у нашому храмі.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.