28 серпня Православна Церква вшановує пам’ять про Успіння Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії. Це є одним із найважливіших свят на честь Божої Матері. Кожне Богородичне свято – це велика радість, радість перш за все від того, що світ має цю найсвятішу Особу; радість від того, що через Божу Матір наша рідна земля відгукнулася на поклик небес, і небо зійшло на землю; радість від того, що вустами Божої Матері людство відповіло Богові послухом, вірою і відданістю, і Господь став Людиною. Кожне свято Божої Матері – це радість через Господа, радість і в тому, що у нас є Скоропослушниця і Подателька радості. З радістю і торжеством, а разом з тим, зі здивуванням, сьогодні ми молитовно відчуваємо свято Успіння Пресвятої Богоматері. О, дивне чудо! У гробі лежить Та, Яка дала Джерелу життя – Христу Свою плоть. Пренепорочна Діва не могла уникнути смерті. Таким є закон Божий і такою є правда! Вона, чиста і непорочна Голубиця, Чесніша від херувимів і Славнійша за серафимів, Вона дала світові Христа, але не уникла людської долі. Вона цього дня завершила земне життя, спочила. Але ми віримо, що Вона не залишила світу і після Успіння Свого; Вона і нині жива, бо Її до життя повернув “Той, Хто в утробу Приснодіви вселився”. Цю віру Церква висловлює в своїх піснеспівах, називаючи гріб Богоматері “ліствицею до небес”. Скільки людських думок, теорій і сподівань розбивалися вщент перед фактом смерті! Віра наша вчить, що смерті немає, а є успіння, яке приводить людину від одного стану життя – тимчасового – до іншого – вічного. У світлі такого вчення багато речей у житті набувають іншого значення. Саме життя отримує новий зміст. По-новому сприймаються радощі та скорботи, на які таке багате життя кожної людини. Божа Матір була земною людиною. Їй були відомі життєві переживання. Вона дуже страждала біля Хреста Свого Сина. Вона покірно несла Свій Богоматірний Хрест, пила чашу страждань, зберігши до кінця днів Своїх послух і відданість волі Божій. Як радісно і знаменно, що біля Її гробу ми не лише вчимося всьому святому, вічному і спасительному, але й отримуємо материнське благословіння Пречистої Богородиці та Приснодіви Марії. У Ній ми знайшли ліствицю до неба, зв`язок із небом. Схиляючись перед Її святим гробом, навчаючись від Неї вищого божественного розуміння і християнських чеснот, будемо молитися, щоб Вона не розлучалася з нами. Вона обіцяла апостолам, а через них і нам, перебувати з нами до кінця віку. У пам`ять про цю обіцянку святі апостоли після Успіння Пречистої Божої Матері, під час преломлення хлібу, залишали за столом місце для Неї, Благословенної, з твердою вірою в Її невидиму присутність. Віримо і ми, що Вона з нами, а через Неї з нами є і Син Її – Господь наш Ісус Христос, Який слухає Її молитви і наші прохання, благословляє, карає, лікує і прощає.
Випадкове фото з галереї
