Преподобний Нестор Літописець

Преподобний Нестор Літописець народився в 50-х роках ХІ сторіччя в Києві. Юнаком він прийшов до преподобного Феодосія (†1074, пам’ять 3 травня) і став послушником у Печерському монастирі. Постриг у монашество преподобного Нестора приємник преподобного Феодосія, ігумен Стефан. При ньому ж він був висвячений на ієродиякона. Про його високе духовне життя говорить те, що він у числі інших преподобних отців приймав участь у вигнанні біса з Микити Затворника (згодом Новгородського святителя, пам’ять 31 січня), спокушеного юдейським мудруванням. Преподобний Нестор глибоко цінував істинне знання, поєднане зі смиренням та покаянням. “Велика буває користь від учення книжного, – казав він, – книги навчають нас шляху до покаяння, бо від книжних слів набуваємо мудрість і стриманність. Це ріки, що напувають всесвіт, від яких походить мудрість. У книгах є незлічена глибина, ними втішаємося у смутку, вони є кермом стриманності”. В монастирі преподобний Нестор мав послух літописця. У 80-х роках він написав “Читання про життя і погублення блаженних страстотерпців Бориса і Гліба” у зв’язку з перенесенням їх святих мощей до Вишгорода 1072 року. У 80-х роках преподобний Нестор склав житіє преподобного Феодосія Печерського, а в 1091 році, напередодні престольного свята Печерської обителі, ігумен Іоан доручив йому добути із землі для перенесення у храм святі мощі преподобного Феодосія (пам’ять віднайдення 14 серпня). Головним подвигом життя преподобного Нестора було складення до 1112-1113 року «Повісті минулих літ». Надзвичайне широке коло джерел (попередні руські літописи та сказання, монастирські записи, візантійські хроніки Іоана Малали та Георгія Амартола, різні історичні збірки, розповіді старця-боярина Яна Вишатича, торговців, воїнів, мандрівників), осмислених з єдиної, суто церковної точки зору, дозволило преподобному Нестору написати історію Русі як складову частку всесвітньої історії, історії спасіння людського роду.
Інок-патріот викладає історію Київської Церкви в головних моментах її історичного становлення. Він говорить про першу згадку руського народу в церковних джерелах – у 866 році, при святому патріарху Константинопольському Фотії; повіствує про створення слов’янської грамоти святими рівноапостольними Кирилом та Мефодієм, про хрещення святої рівноапостольної Ольги в Константинополі. Літопис преподобного Нестора зберіг нам розповідь про перший православний храм у Києві (945 р.), про сповідницький подвиг святих варягів-мучеників (983 р.) і Хрещення Русі (988 р.). Першому вітчизняному історику завдячуємо ми свідоцтвами про перших митрополитів Київських, про утворення Печерської обителі, про її засновників та подвижників. В літописі дано богословське осмислення нашої історії. Духовна глибина, історична достовірність і патріотизм «Повісті минулих літ» ставлять її поряд із найвеличнішими творами світової писемності.
Преподобний Нестор спочив близько 1114 року, заповідавши печерським інокам-літописцям продовження своєї великої праці. Його наступниками у літописанні стали ігумен Сильвестр, ігумен Мойсей Видубицький та ігумен Лаврентій. Поховано преподобного Нестора у Ближніх печерах преподобного Антонія Печерського.
Частка мощей преподобного Нестора Літоисця знаходиться у нашому храмі: у релікварії Всіхсвятського приділу.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.