8 листопада Церква вшановує пам’ять святого великомученика Димитрія Солунського. Цей святий народився у сім’ї римського проконсула міста Солунь (нині Фессалоніки в Греції) у III ст. На той час більшість мешканців міста були язичниками, але чимала християнська громада, заснована ще святим апостолом Павлом, існувала майже триста років. До таємних сповідників християнської віри належала і родина Димитрія. Коли хлопець подорослішав, батьки показали йому чудові ікони Христа й Богородиці. Тоді Димитрій дізнався, що поганські боги – то омана, а насправді існує лише Всемогутній Бог. День у день юнак сумлінно молився й уважно слухав євангельські розповіді. Невдовзі батько Димитрія упокоївся, а юнакові довелося заступити його місце. За наказом імператора, молодий правитель мав виявити й ув’язнити солунських християн. Проте Димитрій цього не зробив, а відверто оголосив, що вірить у Єдиного Істинного Бога, і почав навертати язичників. Дізнавшись про це, імператор Максиміліан розгнівався і наказав вкинути Димитрія до в’язниці, а сам зажадав розваг. Володар дуже тішився, коли гладіатор Лій кидав неповинних християн на гострі списи, аж поки на двобій вийшов юнак Нестор. Перед поєдинком він попрохав у Димитрія благословення на бій, і почув провіщення своєї перемоги та смерті. Мужній юнак не злякався смерті й став до бою. А слова Димитрія і справді виявилися пророчими. Втративши свого улюбленця, розлючений Максиміліан наказав стратити Нестора, а з ним і Димитрія, який допоміг йому своєю молитвою. Сталося це 306 року.
За правління імператора Костянтина Великого (306-337 рр.) над могилою святого великомученика Димитрія спорудили Храм, а через сто років були віднайдені його нетлінні мощі.
При гробі великомученика Димитрія відбувалися чудеса і зцілення. Так, у час правління імператора Маврикія варвари оточили місто Солунь. Святий Димитрій з’явився на міському мурі, і вороже військо кинулося втікати. Іншого разу святий врятував місто від голоду. Життєпис святого Димитрія розповідає, що він звільняв християн з ворожого полону і допомагав їм повернутися до Солуня.
З VII століття із раки святого Димитрія почало виточуватися запашне й чудотворне миро, про що писали сучасники. У XIV столітті Димитрій Хризолог писав про нього: «Миро за своєю властивістю не є водою, але густіше за неї, і не схоже на жодну з відомих нам речовин… Воно дивніше від будь-яких пахощів не лише штучних, але й від тих, що за природою створені Богом». Тому великомученика Димитрія Свята Церква вшановує як Мироточивого.
За припущеннями деяких дослідників, святий Димитрій міг походити зі слов’янської родини, можливо тому навіть серед греків у давні часи його вшановували, як покровителя слов’ян. У давньоукраїнській літописній традиції зберігся цікавий епізод – описуючи взяття київським князем Олегом Константинополя 907 року, преподобний Нестор Літописець згадує, що перелякані греки вважали, що сам святий Димитрій прийшов їх посоромити за гріхи їхні, допомігши руським воїнам.
Здавна шанували великомученика Димитрія на українських землях. Так, у 1057 році Київський князь Ізяслав Ярославович заснував у Києві монастир, посвячений святому Димитрію Солунському. У 1197 році великий князь Всеволод Юрійович одержав у дар із Солуні ікону святого великомученика, написану на дошці з його труни, а також його сорочку. Дошка ікони теж була мироточивою, а миро – цілющим. Згодом ця ікона була вивезена з Києва до Володимира-на-Клязьмі. До речі, обидва згадані князі, Ізяслав і Всеволод, при хрещенні отримали ім’я Димитрій.
Згідно зі статутом Православної Церкви субота напередодні вшанування святого Димитрія вважається поминальною. Молитви за спочилих цього дня в Україні завжди супроводжувалися багатою обрядовістю та традиціями. За давнім звичаєм, у деяких регіонах після панахиди влаштовували спільні громадські обіди біля церков. Поминальна трапеза передбачала споживання колива (розварений ячмінь чи пшениця, заправлені медом та родзинками) чи кондаку (у свяченій воді з медом розмочували пшеничний білий хліб). Роздавали хліб бідним і жебракам, подавали їм милостиню.
У нашому храмі (релікварій у Всіхсвятському приділі) зберігається частка мощей святого Димитрія Мироточивого.
Поділитись