Святий Спиридон Тримифунтський

Святий Спиридон Тримифунтський, також Спиридон Саламінський (грец. Ἃγιος Σπυρίδων бл. 270, Аскія, Кіпр — † 25 грудня, близько 348року) — ранньо-християнський кіпрський святий та чудотворець, єпископ міста Тримифунт (сучасний Саламін). Святий шанується у православній та римо-католицькій Церквах.
Святитель Спиридон Триміфунтський народився в кінці III століття на острові Кіпр. Про його життя відомостей збереглося мало. Відомо, що він був пастухом, мав дружину і дітей. Всі свої кошти він віддавав на потреби ближніх і мандрівників, за це Господь винагородив його даром чудотворення: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів. Після смерті дружини, в часі царювання імператора Костянтина Великого (306 – 337), його хіротонізовано на єпископа Кіпрського міста Триміфунта.
У сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, з’єднавши пастирське служіння із справами милосердя. За свідченням церковних істориків, святитель Спиридон в 325 році брав участь в діяннях I Вселенського Собору. На Соборі святитель вступив в змагання з грецьким філософом, що захищав аріїв єресь. Проста мова святителя Спиридона показала всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою: «Слухай, філософе, що я буду говорити тобі: ми віруємо, що Всемогутній Бог з нічого створив Своїм Словом і Духом небо, землю, людину і весь видимий і невидимий світ. Слово це є Син Божий, Який зійшов заради наших гріхів на землю, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, помер для нашого спасіння і потім воскрес, спокутувавши Своїми стражданнями первородний гріх, і співвоскресив з Собою людський рід. Ми віруємо, що Він Єдиносутній і Рівночесний з Отцем, і віруємо цьому без всяких лукавих вигадок, бо таємницю цю осягнути людським розумом неможливо”.
В результаті бесіди противник християнства зробився його ревним захисником і прийняв святе Хрещення. Після розмови зі святим Спиридоном, звернувшись до своїх друзів, філософ сказав: “Слухайте! Поки змагання зі мною велося за допомогою доказів, я виставляв проти одних доказів інші і своїм мистецтвом сперечатися відбивав усе, що мені представляли. Але коли, замість доказу від розуму, з вуст цього старця почала виходити якась особлива сила, докази сталі безсилі проти неї, оскільки людина не може опиратися Богові. Якщо хто-небудь з вас може мислити так само, як я, то щоб увірував в Христа і разом зі мною хай іде за цим старцем, вустами якого говорив Сам Бог”.
На тому ж Соборі святитель Спиридон явив проти аріан наочний доказ Єдності в Святій Трійці. Він взяв у руки цеглину і стиснув її; миттєво вийшов з неї вгору вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. “Се три стихії, а плінфа (цеглина) одна, – сказав тоді святитель Спиридон, – так і в Пресвятій Трійці – Три Особи, а Божество Єдине”.
Святитель з великою любов’ю піклувався про свою паству. За його молитвамизасуха змінялася рясним животворящим дощем, а безперервні дощі – вітром, зцілювалися хворі, виганяли демони. Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи заступництва святого. Помолившись, він повернув немовля до життя. Мати, приголомшена радістю, впала бездиханною.
Але молитва угодника Божого повернула життя і матері. Якось, поспішаючи врятувати свого друга, обмовленого і засудженого до смерті, святитель був зупинений в дорозі несподівано розлитим від повені струмком. Святий наказав потоку: “Стань! Так велить тобі Владика всього світу, щоб я міг перейти і врятований був муж, ради якого поспішаю”. Воля святителя була виконана, і він благополучно перейшов на інший берег. Суддя, попереджений про те, що сталося чудо, з пошаною зустрів святого Спиридона і відпустив його друга.
Відомий з життя святителя і такий випадок. Якось він зайшов в порожню церкву, повелів запалити лампади і свічки і почав богослужіння. Проголосивши “Мир всім”, він і диякон почули у відповідь зверху лунаючі “безліч голосів, яківиголошували:” І духові твоєму “. Хор цей був великий і солодший від всякого співу людського. На кожній ектенії невидимий хор співав “Господи, помилуй”.Люди, які були неподалік захопились долинаючим з церкви співом і поспішили до неї. У міру того, як вони наближалися до церкви, чудовий спів все більше і більше наповнила їх слух і тішив серця. Але, коли вони увійшли до церкви, то не побачили нікого, окрім єпископа з небагатьма церковними служителями, і вже не чули більше небесного співу, від чого прийшли у велике здивування”.
Святий Симеон Метафраст, описувач його житія, уподібнював святого Спиридона патріархові Аврааму в чесноті гостинності. “Треба знати й те, як він приймав мандрівників”, – писав близький до чернечих кіл Созомен, наводячи у своїй “Церковній історії” дивний приклад з життя святителя.
Одного разу по настанні Чотиридесятниці в його будинок постукав мандрівник. Бачачи, що подорожній дуже стомлений, святий Спиридон сказав доньці: “обмий ноги цій людині, та запропонуй йому поїсти”. Але зважаючи що до посту не було зроблено потрібних запасів, бо святитель “куштував їжу лише в певний день, а в інші залишався без їжі”. Тому дочка відповіла, що в будинку немає ні хліба, ні муки. Тоді святий Спиридон, вибачившись перед гостем, наказав дочці підсмажити солоне свиняче м’ясо, що було у запасі і, посадивши за стіл мандрівника, взявся за трапезу, “переконуючи ту людину наслідувати собі. Коли ж останній, називаючи себе християнином, відмовився, – той додав:”Однак не потрібно відмовлятися, бо Слово Боже прорекло: “Все чисте є чистим” (Тит. 1,15) “.
Інша історія, повідомлена Созоменом, також вельми характерна для святителя: у святого був звичай із зібраного врожаю одну частину роздавати бідним, а іншу віддавати нужденним у борг. Сам він особисто нічого не давав, а просто показував вхід до комори, де кожен міг взяти, скільки потрібно, і потім повернути таким же чином, без перевірки і звіту.
Відома також розповідь Сократа Схоластика про те, як злодії вирішили викрасти овець святого Спиридона: пізно вночі забралися вони в кошару, але тут же невидимою силою виявилися зв’язаними. Коли настав ранок, святий прийшов до стада і, побачивши пов’язаних розбійників, помолившись, розв’язав їх і довго умовляв залишити беззаконний шлях і добувати прожиток чесною працею. “Потім, подарувавши їм по вівці і відпускаючи їх, ласкаво сказав: Бо жне даремно ви не спали”.
Часто уподібнюють святого Спиридона пророкові Іллі, бо так само по молитві його під час засух, котрі часто загрожували острову Кіпр, йшов дощ: “Равноангельного Спиридона бачимо, великого чудотворця. Колись країна від бездощів’я і засухи вельми постраждала, був голод і виразка, і багато безліч людей померли, за молитвами ж святителя зійшов з небес на землю дощ: люди ж, які визволили від лиха, подячно взивали: Радуйся, бо великому пророкові уподобівийся і дощ, який не допустить голод і недуги, своєчасно звів єси”.
Все житіє святителя приголомшує дивною простотою і силою чудотворіння, що була дарована йому від Господа. По слову святителя прокидалися мертві, приборкувалися стихії, посоромлювалися ідоли. Коли в Олександрії Патріархом був скликаний Собор ради розтрощення ідолів і капищ, за молитвами отців Собору впали всі ідоли, окрім одного, самого шанованого. Патріарху у видіннібуло відкрито, що ідол цей залишився для того, щоб бути осоромленимсвятителем Спиридоном Тримифунтським. Викликаний Собором святитель сів на корабель, і в той момент, коли корабель пристав до берега і святитель ступив на землю, ідол в Александрії зі всіма жертовниками упав на землю, що сповістив Патріарху і всім єпископам наближення святителя Спиридона.
У праведності і святості прожив святий Спиридон земне життя і в молитві віддав душу свою Господу (+ бл. 348).
В історії Церкви святитель Спиридон вшановується разом зі святителем Миколаєм, архієпископом Мирлікійського. Мощі його покояться на острові Корфу в церкві його імені (крім правої руки, яка знаходиться в Римі).
Частка мощей святого Спиридона Чудотворця знаходиться в нашому храмі: у його іменній іконі, розташованій на південній стіні центральної нави.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.