Богоявлення (Хрещення Господнє)

Величність свята Богоявлення, напевно, можна відчувати більше серцем, аніж розуміти силою людського інтелекту, бо розум наш не може збагнути, як над водами Йордану явила Себе людству Божественна Пресвята Трійця. До свого тридцятирічного віку Господь Ісус Христос жив зі Своєю Матір’ю в невеличкому містечку Назареті. Допомагаючи старенькому Йосифу у теслярській роботі, Він нічим Себе не виявляв, і люди вважали Його за одного із дітей Йосифа. Але ось наблизився час Йому почати Своє суспільне служіння. Тоді Бог в особливому віданні наказує пророку Іоану Хрестителю, що мешкав у пустелі, виступити зі всенародною проповіддю покаяння і хрестити у Йордані всіх тих, хто каявся на знак їх бажання очиститись від гріхів. Тоді серед інших людей на Йордан прийшов Ісус Христос із Назарету Галілейського, щоби хреститися від нього. Іоан ніколи до цього не зустрічався з Ісусом і тому не знав, Хто Він, але коли Ісус підійшов до нього для хрещення, то Іоан, як пророк, відчув Його святість, безгрішність і незрівняну досконалість над собою, і тому в незнанні заперечує: „ Мені потрібно хреститись від Тебе, і чи Тобі приходити до Мене?..”. “Так належить нам виконати всяку правду.” (Мф. 3,15), — коротко відповів Спаситель. Цими словами Господь Ісус Христос хотів сказати, що Він, як родоначальник нового, відродженого Ним людства, повинен був Своїм прикладом показати людям необхідність всіх Божественних законів, в тому числі і хрещення.
Святоотцівське передання співставляє хрещення Христа із чудесним переходом ізраїльтян через Червоне море. Як чудесною дією безплотного Слова єгиптяни були потоплені, а ізраїльтяни спасенні, так і при хрещенні – силою втіленого Слова гріховна людина відновилась, а змії були знищенні, демони втратили силу. Св. Никодим Святогорець говорить, що для відновлення пошкодженого гончарного посуду необхідні дві речі: вода, щоби замісити глину, і вогонь, щоби обпалити посуд. Те саме використав і Бог – великий Гончар нашого творіння. Для відновлення знищеної людської природи він використав вогонь, який має в Самому Собі (тому що Сам являється всепоглинаючим вогнем), і воду з річки Йордан.
Через втілення Христа і виконання всіх ступенів Божественного Домобудівництва, однією з яких являється і хрещення, здійснюється відновлення людської природи. Це було можливим через дві причини: по-перше, тому що, не дивлячись на гріхопадіння, природа людини не була знищенна; а по-друге, тому що Господь являється Творцем людини, Він же іє її Спасителем.
За св. Іоаном Золотоустим, Йордан – це образ людського роду. Він бере свій початок при злитті двох малих річок: Йору і Дану (звідси і називається ця річка) і впадає у Мертве море. „ Весь людський рід походить від двох джерел – Адама і Єви – і гріхом був приведений до змертвіння – Мертвого моря нашого життя. де перебували смерть і тління. У води цього Йордану, тобто людського роду, втілившись, увійшов Христос і тим самим переміг смерть, повернувши людей до початкового життя”, – говорить митрополит Єрофей (Влахос).
В одному із псалмів пророк Давид говорить: „ Море побачило і побігло; Йордан повернувся назад” (Пс. 113,3). Мова йде про подив моря і річки Йордану, коли безгрішний Христос увійшов у його води. Цей подив міститься в молитві водоосвячення, що написана св. Софронієм Єрусалимським: „ Йордан повернувся назад, бачачи вогонь Божественний, який у тілі сходив і входив у нього.” Вогонь Божества, зодягнутий в тіло Ісуса Христа, опускався у води Йордану.
Це пророцтво певною мірою збувається в житті кожного християнина. Море – це сповнене випробуваннями людське життя, тому воно називається „ солоним морем”. Йордан, як ми вже говорили вище, — це людське життя, яке після падіння першостворених спрямувало до змертвіння і злилося зі смертністю і тлінням. Через покаяння людина звільняється від „соленого моря” буття. Її життя змінюється, перетворюється і повертається до своїх справжніх джерел, набуває цілком іншого значення: не просте биття серця і поява нових думок і цілого вихору бажань, що заволодівають усіма силами людини, але життя розуміється як єдність із Істинним Джерелом всього існуючого, а людини зокрема, – Богом, Який і є істинним Життям.
Охрестившись, Ісус, за словами євангелиста, молився, вочевидь, про те, щоби Отець Небесний благословив початок Його служіння. „ І ось, відкрились Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, наче голуб, і спускався на Нього” (Мф. 3,16). Очевидно, що Духа Божого у вигляді голуба побачив не лише Іоан, але й весь народ, що був при цьому, оскільки метою цього чуда було явити людям Сина Божого в Ісусі Христі, Який до того часу перебував у невідомості. Отже, сходження Духа Святого у вигляді голуба і голос Отця, що називав Ісуса своїм улюбленим Сином (Мк.1,11), і Сам смиренний Христос, Який схилив голову для хрещення під рукою Іоана,– є не що інше як одне із найбільших одкровень священної біблійної історії Божественної Тройці.
Одкровення Троїчного Бога було однією із цілей втілення Бога Слова, і хрещення Христове в річці Йордан. „ Не дивлячись на те, що в Бозі одна сущність і природа, Він являється Триіпостасним. При хрещенні Ісуса Христа відбулось явлення Пресвятої Тройці: прозвучав голос Отця, що засвідчив, що стоячий в Йордані Христос являється Його Сином, а Святий Дух явився у вигляді голуба”. Подібні одкровення Троїчного Бога і свідчення Отця походять і перед початком Христових страждань, при Його преображенні на горі Фавор. З незвичайною богословською глибиною св. Григорій Палама аналізує причину явлення Троїчного Бога саме в цей момент. Він говорить, що в Священному Писанні Троїчний Бог являється двічі: „при створенні людини було спільне рішення Троїчного Бога: створімо людину за образом нашим і за подобою нашою (Бут.1,26). Отець створив людину за образом Слова і в Дусі Святому вдихнув в неї життя. Оскільки енергія Троїчного Бога спільна, то у сиренні людини приймала участь вся Трійця : Отець через Сина в Дусі Святому творить усе”.
Так, явлення Троїчного Бога було необхідним при відновленні людини, тому що цим відкривається ще одна богословська істина – лише людина являється „земним слугою” Пресвятої Тройці, і тільки вона створена за образом Троїчного Бога. Як пояснює св. Григорій Палама, „тварини не мають розуму і слова, але тільки життєносний дух. Це означає, що зі смертю тварин їх дух зникає, так як він не має сущності, а лише енергію. Ангели і Архангели володіють розумом і словом, але не мають животворчого тіла духа, оскільки вони надчуттєві. А людина володіє і розумом, і словом, і животворчим тілом духа. Тому лише вона є створеною за образом Триіпостасного Божества”. Саме з цієї причини Син – Слово Боже заради спасіння і преображення світу став людиною, а не ангелом. Людина охоплює собою все створіння, отже, через обожену людину відбулось преображення і благодатна зміна всього створіння.
Щодо особливого святкового богослужбового чину великого освячення води в день Богоявлення, то відомо, що цей благочестивий звичай виник із традиції напередодні Богоявлення хрестити оголошених. Сама молитва Богоявленського водосвяття взята із чину святого таїнства Хрещення і є не що інше, як пізніша переробка. Тому старрдавні відомості присвячують обряд цього освячення до вечора і ночі напередодні свята, а не до самого дня Богоявлення. Цей звичай одноразового освячення води напередодні Богоявлення тримався до ХІ – ХІІ ст. В наш час під впливом Єрусалимського статуту, утвердився звичай дворазового освячення води: напередодні і в день Богоявлення.
Свято Богоявлення є важливою віхою Божественного домобудівництва, що тісно пов’язана зі стадіями духовного життя кожної людини. Християни відчувають і переживають події земного життя Ісуса Христа в залежності від степені їх особистого духовно-морального звершення. Отже, це їхнє спів-переживання не є яке-небудь зовнішнє налаштування чи згадування святкової події, тому що мова йде не про звичайні свята. Це духовне переживання або, точніше сказати, священодійственне і аскетичне наслідування Христа. Бо „Усі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися” (Гал. 3, 27).