У суботу, 30 травня відзначала храмове свято Вознесенська парафія Православної Церкви України у Переяславі. Настоятелем громади є багаторічний клірик нашого храму отець Михаїл Юрченко. З благословення Предстоятеля ПЦУ Блаженнішого митрополита Епіфанія, святкову Божественну літургію у дзвіниці Вознесенського собору очолив єпископ Васильківський Лаврентій. Серед запрошених священослужителів на святі був настоятель храму на честь ікони Божої Матері ”Живоносне Джерело”, благочинний Святошинського району міста Києва протоієрей Валерій Семанцо. На Малому вході священник Михаїл Юрченко був піднесений до сану протоієрея. На Богослужінні були присутні: мер міста Переяслава Тарас Вікторович Костін, заступник міського голови з гуманітарних питань Валентина Валеріївна Губенко та начальник відділу культури і туризму Переяславської міської ради Антоніна Курченко.
Ансамбль колишнього Вознесенського монастиря у Переяславі почав формуватися з моменту будівництва Вознесенського собору. Собор був збудований протягом 1695—1700 років коштом гетьмана Івана Мазепи.
У 1738 р. на території монастиря був відкритий колегіум, який розмістився у дерев’яній будівлі. Однак 1748 р. сталася пожежа, яка знищила всі дерев’яні будівлі монастиря. Нова цегляна споруда колегіуму постала у 1753—1757 роках завдяки Переяславському єпископу Івану Козловичу. Остаточно ансамбль було сформовано Після будівництва дзвіниці у 1770—1776 роках У 1782 році до східного боку дзвіниці прибудували Варваринську церкву.
Наприкінці XVIII — початку XIX ст. зі східного боку монастирської території був побудований двоповерховий корпус. Нижній поверх займали торгові ряди, верхній — бурса (гуртожиток), а з кінця XIX ст. — монастирська школа. Монастир був обнесений високою цегляною стіною. У 1916 р. торгові ряди зі школою згоріли, а їхні рештки були розібрані.
Під час Другої світової війни була знищена Варваринська церква, що примикала до дзвіниці. Постраждали і всі інші споруди монастиря. Їх відновлення проводилося у 1954—1964 роках. У 1970 році у будівлі колегіуму був відкритий музей Григорія Сковороди. У приміщенні Вознесенського собору у 1975 році була розгорнута діорама «Битва за Дніпро».
Вознесенський собор – яскрава пам’ятка у стилі українського бароко. Цегляний, тинькований, дев’ятикамерний. Увінчує будівлю купол на дуже високому гранчастому барабані. Рамена хреста завершені високими хвилястої форми фронтонами. Стіни розчленовані пласкими розкрепованими пілястрами. Портали і ліпні обрамлення вікон і барабану купола були виконані у першій третині XVIII ст. під час ремонту.
Дзвіниця – вирішена у стилі українського бароко з певним впливом класицизму. Цегляна, тинькована, в плані наближається до квадрата з увігнутими сторонами, триярусна, завершена куполом. Перший ярус із арковим отвором, рустований. Яруси увінчують розкреповані карнизи. Будівлю прикрашають колони і пілястри (у другому ярусі іонічні, у третьому — коринфські).
