Вознесіння Господнє

Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа — це одне з дванадцяти свят, присвячених ключовим подіям євангельської історії. Це перехідне свято: його дата залежить від дати святкування Великодня. Завжди святкується в четвер шостого тижня (седмиці), на сороковий день, після Великодня.
У цей день ми згадуємо події, що відбулися через сорок днів після того, як Ісус Христос був розіп’ятий на Хресті і Воскрес. У день Вознесіння Господь зібрав апостолів у Віфанії, на горі Елеон. Христос благословив їх і — як був, у плоті — вознісся на небо.
Господь вознісся з тієї гори, де проводив ночі в молитві, де зрадив Його Юда, звідки починався Його голгофський шлях. Він вознісся, бо повинен приготувати місце для нас: «Я йду приготувати місце вам» (Ін. 14:2). Ісус був піднесений «вище за всі небеса» Своєю Божественною силою. Хмара, що приховала Його від очей апостольських, була не засобом перенесення, а Божественними почестями («І покрила хмара скинію зібрання, і слава Господня наповнила скинію» – Вих. 40:34).
Окремим торжеством Вознесіння стало тільки наприкінці IV століття. Раніше ця подія згадувалася під час циклу П’ятидесятниці. Вперше про святкування Вознесіння на сороковий день після Великодня йдеться в «Апостольських постановах», які датуються приблизно 380 роком. Ще в середині IV століття мати імператора Костянтина Великого рівноапостольна Єлена спорудила на Оливній горі храм на честь Вознесіння. У 614 році він був зруйнований персами. Але й нині там служать Божественну літургію в день Вознесіння Господнього. До кінця IV століття Вознесіння Господнє і П’ятдесятниця були єдиним святом. П’ятдесятницю відзначали не один день в році — це був цілий період церковного календаря. Тертуліан називав його «laetissimum spatium» — найбільш радісний період.
Коли П’ятдесятниця зробилася самостійним святом, окремо почали відзначати і Вознесіння. Перші згадки про це можна зустріти у творах святителя Григорія Нисського і в антіохійських проповідях святителя Іоана Золотоустого. Свято триває десять днів: один день передсвята, що співпадає з відданням Великодня, і вісім днів віддання свята. Віддання свята — в наступну за святом п’ятницю сьомого тижня після Великодня.
Сьогоднішнє свято було надзвичайно радісним для нашої громади, адже вперше від початку протиепідемічних заходів Богослужіння виявилося велелюдним. Багато парафіян, що тривалий час молилися вдома, тепер мали змогу взяти участь у живій спільній молитві.