Свято перенесення мощей святителя Миколая Мирлікійського

22 травня у церковних календарях відзначається як день перенесення мощей Святого Миколая Чудотворця з Лікійських Мир до італійського міста Барі (до українського церковного календаря це свято внесено митрополитом Єфремом наприкінці ХІ століття). У народі Миколай Чудотворець – один з найшанованіших святих. Свята на його честь відзначають двічі на рік: навесні – 22 травня і взимку – 19 грудня. В XI сторіччі Візантійська імперія зазнавала лихоліття. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, нищили міста і села, вбиваючи їх мешканців, та супроводжували свої жорстокості паплюженням святих храмів, мощей, ікон і книг. Мусульмани хотілм знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом. В 792 році каліф Харун Аль-Рашид послав начальника флоту Хумейда пограбувати острів Родос. Спустошивши цей острів, Хумейд подався в Мири Лікійські з наміром розграбувати гробницю святителя Миколая. Але замість неї він поруйнував іншу, яка була поруч з гробницею Святителя. Тільки-но святотатці встигли це зробити, як на морі здійнялася жахлива буря і майже всі кораблі були розбиті. Оcквернення святинь обурювало не лише східних, але й західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Мешканці міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая. В 1087 році барські і венеціанські купці відбули в Антіохію для торгівлі. І ті і інші хотіли дорогою назад взяти мощі святителя Миколая і перевезти їх до Італії. В цьому намірі мешканці Барі випередили венеціанців і першими прибули до Мир. Наперед були послані два чоловіки, які, повернувшись, повідомили, що в місті все тихо, а в церкві, де перебуває найбільша святиня, вони зустріли лише чотирьох ченців. Негайно 47 людей, озброївшись, прибули до храму святителя Миколая, ченці-сторожі, нічого не підозрюючи, показали їм підвищення, під яким була прихована гробниця святого, де, за звичаєм, іноземців помазували миром від мощей святителя. Чернець розповів при цьому про з’явлення напередодні святителя Миколая одному старцеві. В цьому видінні Святитель наказував більш шанобливо утримувати його мощі. Ця розповідь надихнула мешканців Барі: вони побачили для себе в цьому явленні побажання і ніби вказівку Святого. Щоб полегшити свої дії, вони відкрили ченцям свої наміри і запропонували їм викуп – 300 золотих монет. Сторожі відмовилися від грошей і хотіли сповістити місцевих мешканців про нещастя, що їм загрожує. Але прибульці зв’язали їх і розбили церковне узвищщя, під яким була гробниця з мощами. У цій справі особливою ревністю вирізнявся юнак Матфей, який бажав якнайшвидше знайти мощі Святителя. У нетерпінні він розбив кришку і баряни побачили, що саркофаг сповнений запашного святого мира. Співвітчизники барян, пресвітери Лупп і Дроґо, звершили літію, після якої той самий Матфей почав виймати з переповненого миром саркофагу мощі Святителя. Це сталося 20 квітня 1087 року. Через відсутність ковчега, пресвітер Дроґо загорнув мощі у верхній одяг і в супроводі барян переніс їх на корабель. Звільнені ченці повідомили містові сумну звістку про викрадення іноземцями мощів Чудотворця. Юрби народу зібралися на березі, але було вже пізно… 8 травня кораблі прибули до Барі, і невдовзі радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто було перенесено в церкву святого Стефана, що була поблизу моря. Торжество перенесення святині супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, що викликало ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Через рік була збудована церква на честь святителя Миколая і освячена папою Урбаном II. Подія, пов’язана з перенесенням мощей святителя Миколая, викликала особливе шанування Чудотворця й спричинила встановлення окремого свята 9 (22) травня. Спочатку свято перенесення мощей святителя Миколая відзначалося лише мешканцями італійського міста Барі. В інших країнах Християнського Сходу і Заходу воно не було прийняте, незважаючи на те, що про перенесення мощей було загальновідомим. Ця обставина пояснюється властивим для середньовіччя звичаєм вшановування переважно місцевих святинь. Крім того, Грецька Церква не встановила святкування цієї пам’яті, тому що втрата мощей Святителя була для неї сумною подією. Київською Митрополією святкування пам’яті перенесення мощей святителя Миколая з Мир Лікійських у Барі 9 (22) травня встановлено згодом, після 1087 року, на підставі глибокого, вже зміцнілого шанування нашим народом великого угодника Божого, яке перейшло з Греції одночасно із прийняттям християнства. Слава про чудотворення, виявлені Святителем на землі і на морі, була широко відома нашому народові. Їхня невичерпна сила й велич свідчать про особливу благодатну допомогу великого святого стражденному людству. Образ Святителя, всесильного Чудотворця-Доброчинця, став особливо дорогим для нашого народу, бо він вселив глибоку віру в нього і надію на його допомогу. Незліченними чудодійствами ознаменувалася віра людей в щедру допомогу Угодника Божого.  Оповіді про чудеса Святителя, що відбувалися в нашій землі, почали записуватися ще в давнину. Незабаром після перенесення мощей святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Барі, з’явилася давньоруська редакція життєпису й повісті про перенесення його святих мощей, написана сучасником цієї події. Ще раніше було написане “Слово похвальне” Чудотворцеві. Щотижня, щочетверга, наша Православна Церква особливо шанує його пам’ять. На честь святителя Миколая споруджувалися численні храми й монастирі, його ім’ям називають дітей при Хрещенні. Значення благодатного посередництва перед Богом великого угодника Божого висловлює давній укладач життєпису, за словами якого святитель Миколай вчинив багато великих і преславних чудес на землі й на морі, допомагав знедоленим, від потопу рятував, з глибин морських сухими виносив, вберігав від тління, повертав додому, звільняв від тюремних кайданів та смертної кари, багатьом подавав зцілення: сліпим повертав зір, кривим – ходіння, глухим – слух, німим – голос. Багатьох нужденних і вбогих Чудотворець збагатив, голодним подав їжу, усім допомагав при кожній потребі. Він – теплий заступник і швидкий захисник. Всім, хто до нього за допомогою звертається – допомагає. Про славу великого цього Чудотворця і його чудеса знають всі кінці землі. Щочетверга (окрім днів зі святковою службою) в нашому храмі  служиться Велика Вечірня з читанням Акафісту до святителя Миколая біля ікони з часткою його святих мощей.

Опубліковано у Статті. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.