31 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола і євангелиста Луки.
Майбутній благовісник походив із освіченої поганської родини. Християнство прийняв, вірогідно, в Антіохії від учнів Христа, які там, по смерті святого першомученика Стефана, проповідували Євангеліє. Припускають, що в Антіохії святий Лука познайомився з апостолом Павлом і став його сподвижником у другій апостольській подорожі. Потім Священне Писання згадує його і в третій апостольській подорожі апостола Павла, а також у описі римського ув’язннення Павла. Святий Лука залишився при ”апостолі народів” аж до його мученицької смерті. Апостол Павло у своїх Посланнях часто згадує “улюбленного Луку”, свого “співпрацівника й лікаря”. Святий Лука мав освіту і власне Євангеліє написав добірною грецькою мовою. Із всіх євангелистів він найліпше дотримується історичності в нашому розумінні. При цьому він не є істориком, але теологом Божого наміру: спасти людей. Благовісник показує, як у історії Бог веде людину до спасіння через Ісуса Христа. Але й він не подає у Євангелії вичерпного життєпису Спасителя. Лука подає лише вибрані події й проповіді, що їх виголошували апостоли і які могли б бути корисними читачеві первісної Церкви для глибшого пізнання Спасителя. Його Євангеліє скероване до всіх народів, особливо до грішників, яким подає зворушливі проповіді Ісуса Христа чи події з його життя, такі як: про блудного сина, про грішницю яка розкаялася та ін. Подання подій про розкаяння грішниці, про митаря і фарисея, розбійника, який розкаявся на хресті — засвідчують Христове милосердя, хоча сам євангелист Лука не бачив Ісуса Христа та не був свідком його діянь і науки, але оповідь його є цілком вірогідною. Він зустрічався з особами, що були при Христі, і від них дістав багато докладних звісток. Тому святий Лука пише розлого, оповідає про різні факти, що їх не подають інші євангелисти, Матфей і Марк. Крім того він слухав проповіді апостола Павла і це використав, а як історик поклався на вже записані джерела тих «багатьох», що до нього писали про ці події. Часом написання цього Євангелія біблеїсти визначають 70 рік. Симеон Метафраст (X ст.) стверджує, що святий Лука був і живописцем та перший намалював ікону Пресвятої Богородиці, а також ікону святих апостолів Петра і Павла. По смерті Апостола народів, Павла, св. Лука покинув Рим. Згідно з переданням давньохристиянських письменників, Лука проповідував Євангеліє в Ахаї (Греція), згідно з іншими – в Італії, Галлії, Далмації, Лівії, Єгипті, Фіваїді. В місті Фіви (Греція) він занав мученицьку смерть: його повісили на дереві у віці 84 років.
Частка мощей святого апостола Луки знаходиться у Всіхсвятському приділі нашого храму.
Майбутній благовісник походив із освіченої поганської родини. Християнство прийняв, вірогідно, в Антіохії від учнів Христа, які там, по смерті святого першомученика Стефана, проповідували Євангеліє. Припускають, що в Антіохії святий Лука познайомився з апостолом Павлом і став його сподвижником у другій апостольській подорожі. Потім Священне Писання згадує його і в третій апостольській подорожі апостола Павла, а також у описі римського ув’язннення Павла. Святий Лука залишився при ”апостолі народів” аж до його мученицької смерті. Апостол Павло у своїх Посланнях часто згадує “улюбленного Луку”, свого “співпрацівника й лікаря”. Святий Лука мав освіту і власне Євангеліє написав добірною грецькою мовою. Із всіх євангелистів він найліпше дотримується історичності в нашому розумінні. При цьому він не є істориком, але теологом Божого наміру: спасти людей. Благовісник показує, як у історії Бог веде людину до спасіння через Ісуса Христа. Але й він не подає у Євангелії вичерпного життєпису Спасителя. Лука подає лише вибрані події й проповіді, що їх виголошували апостоли і які могли б бути корисними читачеві первісної Церкви для глибшого пізнання Спасителя. Його Євангеліє скероване до всіх народів, особливо до грішників, яким подає зворушливі проповіді Ісуса Христа чи події з його життя, такі як: про блудного сина, про грішницю яка розкаялася та ін. Подання подій про розкаяння грішниці, про митаря і фарисея, розбійника, який розкаявся на хресті — засвідчують Христове милосердя, хоча сам євангелист Лука не бачив Ісуса Христа та не був свідком його діянь і науки, але оповідь його є цілком вірогідною. Він зустрічався з особами, що були при Христі, і від них дістав багато докладних звісток. Тому святий Лука пише розлого, оповідає про різні факти, що їх не подають інші євангелисти, Матфей і Марк. Крім того він слухав проповіді апостола Павла і це використав, а як історик поклався на вже записані джерела тих «багатьох», що до нього писали про ці події. Часом написання цього Євангелія біблеїсти визначають 70 рік. Симеон Метафраст (X ст.) стверджує, що святий Лука був і живописцем та перший намалював ікону Пресвятої Богородиці, а також ікону святих апостолів Петра і Павла. По смерті Апостола народів, Павла, св. Лука покинув Рим. Згідно з переданням давньохристиянських письменників, Лука проповідував Євангеліє в Ахаї (Греція), згідно з іншими – в Італії, Галлії, Далмації, Лівії, Єгипті, Фіваїді. В місті Фіви (Греція) він занав мученицьку смерть: його повісили на дереві у віці 84 років.
Частка мощей святого апостола Луки знаходиться у Всіхсвятському приділі нашого храму.
